Для актора Національного театру російської драми ім. Лесі Українки настала пора творчого розквіту. Сьогодні Олександр Бондаренко має за плечима солідний багаж ролей, успіх у глядачів і широку популярність.
Багато дітей із юних років мріють стати артистами. І хоча батьки записали Сашу в хор хлопчиків у музичній школі, вчили грі на скрипці, гітарі та трубі, про акторську кар’єру він не думав. Одного дня різко обірвав музичні заняття, захопившись спортом. Бондаренко став серйозно займатися важкою атлетикою, був навіть в збірній України. Але після травми з великого спорту довелося піти, і ось тоді Олександр вирішив стати артистом. Хоча спортивні заняття не пройшли марно — вони виховали волю, прагнення до мети.
Поставивши собі нову мету, молодик прийшов на Київську кіностудію ім. О. Довженка і сказав: «Дайте мені яку-небудь роботу, аби я подивився і навчився». Оцінивши його фізичні дані, парубкові запропонували роботу вантажника на знімальному майданчику. В ту пору Олександр уважно спостерігав за артистами і вирішив: «Адже я теж так зможу»! Бондаренко вступає до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на курс відомого режисера Ірини Олександрівни Молостової. Роки навчання згадує з теплотою. Потім була служба в армії, а в 1984 році Олександра Бондаренка приймають в трупу Російської драми. Його сценічний дебют відбувся у виставі «ОБЕЖ» Б. Нушича і засвідчив, що в театрі з’явився яскравий перспективний актор. «ОБЕЖ» поставила його інститутський педагог І. Молостова. Назва спектаклю розшифровується як «Суспільство бєлградських емансипованих жінок». У виставі був зайнятий цвіт Театру ім. Лесі Українки, і ці жінки-актриси, а їх було два десятки, після репетиції почали дружно аплодувати молодому колезі. З тих пір за Олександром Бондаренком закріпилося амплуа характерного комедійного актора. Ролі, в основі яких закладена анекдотичність ситуації, парадоксальність, елементи фарсу, умовність на межі абсурду, принесли акторові славу і визнання глядачів. Кожного разу, коли Бондаренко виходить на сцену, в зала вибухає сміхом. Це добрий сміх вдячного глядача, що бажає відсторонитися від проблем, якими рясніє наше життя. Світський сутенер, штатний коханець міністерш секретар Нінкович у спектаклі «Пані міністерша» Б. Нушича, — блискуча робота актора, насичена комедійними на межі фарсу нюансами. Постановник спектаклю Михайло Резникович збудував разом з Бондаренком незвичайно тонкий і філігранний образ на межі фарсу.
Найпотужніша дійова особа в «Ревізорі» — це сміх, і тут актор у своїй стихії. Чиновник — хитрун, опікун богоугодних закладів Артемій Земляника в безсмертній комедії Гоголя цікавий, навіть коли він мовчить. Він смішний, але неоднозначний. Міміка, жест, погляд — все говорить про те, що Земляника по-своєму нещаслива людина.
Михайло Линяєв у комедії «Вовки і вівці» Островського, Ніколас в спектаклі «Дон Кіхот», інспектор Портерхауз в комедії «Надто одружений таксист» Куні, Жорж у «Родинній вечері» Камолетті, Батько у виставі «Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» Берфуса і безліч образів, в яких Олександр Бондаренко, немов та «китайська шкатулка», що таїть загадку. Яскрава образність, енергетична наповненість, музично-ритмічний малюнок і одночасно висока техніка, музичність і прекрасні вокальні дані — ось, що робить актора невичерпним і непередбачуваним у кожній ролі.
Нині, будучи визнаним віртуозом комедійного жанру, Олександр Бондаренко мріє про драматичні ролі. Вік (50 років) дозволяє йому зіграти ще багато ролей і в повну силу виявити свій багатогранний талант.
До речі, в кіно на Бондаренка зробили ставку, як на актора драматичного амплуа!
Олександр Бондаренко разом із дружиною, актрисою театру Надією Кондратовською із задоволенням займаються концертною діяльністю. Їх музичні дуети являють собою закінчені маленькі драматичні мініатюри, зі своїм сюжетом та інтригою. До речі, Надія теж в молодості захоплювалася спортом, була майстром спорту з акробатики. Сьогодні в прекрасної акторської пари підростає син.
Більшість героїв Бондаренка — люди добрі, як і він сам. Його сценічна чарівливість всепоглинаюча, це дарує природа, і навчити цьому в інституті неможливо. Він уміє заразити позитивною енергією залу. Це актор потужної душевної динаміки і чистоти, трохи наївний, як і личить щирій талановитій людині. Акторське мистецтво — це бумеранг, кинутий в залу, до Бондаренка він завжди повертається оплесками, добрим диханням вдячного глядача. Нещодавно Олександр Бондаренко був удостоєний почесного звання — «Народний артист України». Поздоровляючи його з цією радісною подією та ювілеєм, бажаємо міцного здоров’я, нових цікавих ролей і нескороминущої любові глядача. До речі, в новому сезоні публіка побачить актора в спектаклі «Тисяча і одна пристрасть, або Дрібниці життя», в основу якого покладені розповіді Антона Павловича Чехова (цю роботу Бондаренко і його колеги присвячують ювілею класика).
