У Стамбулі під патронатом прем’єр-міністра Турецької Республіки Р.Ердогана відбулися урочистості та Міжнародна конференція з нагоди «Дня Чорного моря», в яких взяли участь члени урядів, мери столиць та представники міжнародних організацій 11 країн Чорноморського регіону, зокрема Румунії, Болгарії, Вірменії, Азербайджану, Грузії, Албанії, Молдови. Україну на цьому заході представляли заступник міністра економіки та європейської інтеграції Людмила Мусіна та заступник міністра культури і мистецтв Василь Романчишин. Метою зібрання було створення платформи для проектів економічного та соціокультурного розвитку Чорноморського регіону, розширення міжнародного співробітництва в сферах освіти, туризму, охорони довкілля, прав жінок і молоді. Важливою складовою Міжнародної конференції став семінар «Культурний обмін між країнами Чорноморського регіону», на якому було зроблено акцент на необхідності зміцнення культурних контактів між країнами регіону як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Із доповіддю на цьому семінарі виступив Василь Романчишин, котрий після повернення з Туреччини відповів на запитання нашого кореспондента.
— Якими є пріоритети культурної політики держави стосовно країн Чорноморського регіону?
— Україна має давні багатовікові культурні зв’язки з усіма причорноморськими країнами. Яскравими сторінками історичного минулого нашої країни завжди були і будуть античні держави Ольвія, Херсонес, Боспорське царство, засновані стародавніми греками. Виникненню української писемності ми завдячуємо великим синам болгарської землі Кирилу і Мефодію. Визначний внесок у розвиток української культури зробив молдованин Петро Могила, на нашій землі жив і творив класик грузинської літератури Давид Гурамішвілі. В нашій країні сьогодні мирно живуть і працюють представники всіх народів Чорноморського регіону. На державному рівні підтримується діяльність їх національно-культурних товариств, спрямована на збереження національної самобутності, проводяться широкомасштабні культурно-мистецькі заходи. Тільки за останні три роки ми провели дні культурних обмінів з Болгарією, Молдовою, Азербайджаном, Грузією, Росією, Румунією та іншими країнами. Це державна політика України, метою якої є побудова дружніх відносин із сусідніми країнами та міжетнічний і міжконфесійний мир усередині держави. Без міцних культурних зв’язків неможливе духовне єднання народів, а значить, і політичне взаєморозуміння.
— Як ви оцінюєте нинішній стан українсько-турецьких культурних відносин?
— Ми бачимо в Туреччині країну, яка стрімко входить у сучасне європейське та світове співтовариство, нарощуючи політичну й економічну вагу і не втрачаючи при цьому своєї національно-культурної самобутності. Це дуже важливо сьогодні. І Україна, й Туреччина, загартовані нелегкими історичними випробуваннями, увійшли в третє тисячоліття з незмінним бажанням будувати відносини на основі дружби та взаємоповаги. Це підтвердила нещодавня зустріч у Києві президентів обох країн, що відбулася під час візиту Президента Турецької Республіки Ахмета Неджет Сезера. Що стосується культурного співробітництва, то тут уже чимало зроблено. Цього року в Києві відкрито центр турецької культури і мови на базі Національного університету імені Тараса Шевченка. Ми тісно співпрацюємо в сферах сучасних інформаційних технологій, освіти, науки, мистецтва. В Україні добре знають піаністку зі Стамбула, доктора Босфорського університету Гюльсин Онай та відомого оперного співака Угура, котрі з успіхом гастролювали в нашій країні. Активізувалося співробітництво і на регіональному рівні: між столицями обох держав, Одеською областю і Стамбулом, містами Криму і Турецькими провінціями. Сьогодні в Турецькій Республіці проживає чимало кримських татар, що теж сприяє наведенню духовних мостів між Україною і Туреччиною.
— Яким, на Вашу думку, є значення представницького зібрання країн Чорноморського регіону?
— Ми розглядаємо відносини з країнами Чорноморського басейну як найважливіший фактор миру і спокою в цьому особливому регіоні. У нас є неоціненне спільне багатство — Чорне море, ми прагнемо взаєморозуміння й добросусідських стосунків, отже, повинні більше знати одні про одних. Кращого шляху для цього, ніж культурне співробітництво, людство ще не вигадало.
