Протокол «Фантом» — це той план дій для спецзагону «Місія нездійсненна» (керує ним Етан Хант — Том Круз), згідно з яким загону начебто не існує: керівництво, яке сидить у США, від сміливих бійців дядька Сема відрікається, всі контакти з центром уриваються. Хант і команда чинять на свій страх і ризик, знову рятуючи світ, — цього разу від шведського вченого-маніяка, який, хоч би що там було, хоче розв’язати ядерну війну, посваривши Росію зі США.
Якщо вам це щось нагадує, то так воно й є. Кожного разу, коли в прокаті з’являється нова «Місія», важко позбутися думки, що Круза довгі роки переслідувало бажання створити власний аналог пригод Джеймса Бонда. Час пройшов, автори «бондіани», судячи з останніх серій, нарешті пристосувалися до нової обстановки, а ось Круз, здається, так і залишився десь у середині 1980-х. І чого тут лишень нема! І підірваний Кремль, і повзання вгору-вниз знаменитим хмарочосом Башта Халіфа в Дубаї, й Володимир Машков у ролі незрозуміло кого — чи то працівника ФСБ, чи то міліціонера, чи то пародійного Гліба Жеглова, який за будь-якої нагоди регулярно дістає в пику від Круза. Якщо додати фантастичну спецтехніку, заховану в напіврозвалених радянських телефонах і вагонах, красунь-убивць, нескінченні бійки, то картина буде повною. І як у тій, давній «бондіані», кадри, зняті про Росію (дарма що в самій Росії), виглядають фальшиво та неприродно. Сам замаскований Хант у кремлівському епізоді так само схожий на російського генерала, як Буратіно на тата Карла. Чи варто згадувати про те, що сюжет розвивається абсолютно передбачено, за штампами всіх шпигунських бойовиків.
Фільм більш-менш стає цікавим ближче до середини — сцени в Дубаї справді захоплюють, є декілька вдалих жартів. Погано те, що Круз знову задіяв увесь арсенал заяложених кривлянь американських супергероїв, не внісши навіть частки оригінальності. Але реклама та знамениті імена беруть своє: «Місія»-4 вже збирає пристойну касу. А всього лише потрібно було найняти вмілого режисера — як колись для другої «Місії» запросили з Гонконгу майстра бойового кіно Джона Ву, який зробив якщо не шедевр, то справді цікаве видовище.
