Були часи, коли музею в будинку № 13 на Андріївському не існувало. Коли за зберігання передрукованої на машинці повісті «Собаче серце» могли притягнути до карної відповідальності. Коли київська бібліографія Булгакова включала лише декілька назв: нарис Віктора Некрасова «Дім Турбіних» і книги Леоніда Хінкулова «Літературні зустрічі», Девлєта Гиреєва «Михайло Булгаков на берегах Терека» та Лідії Яновської «Творчий шлях Михайла Булгакова».
І ось у 1983 р. києвознавці (співробітники Київського бюро подорожей та екскурсій Тетяна Рогозовська, Олександр Єршов та Михайло Кальницький) вигадали, створили і почали проводити екскурсію «Київ Михайла Булгакова». Дослідники київської біографії Булгакова працювали в архівах, шукали точні адреси, зустрічалися з людьми — свідками минаючої епохи.
У Києві почалося справжнє паломництво — замовлення на екскурсію надходили лавиною, записувалися інститути, ВНЗ, школи, театри. Її проводили кожного дня, а московські булгакознавці приїжджали переймати досвід.
25-річний ювілей першої екскурсії відбувся як подорож. Зустрілися в Київському музеї Пушкіна, тому що тут, в будинку на Кудрявській, 9, сім’я Булгакових прожила вісім років. Олександр Єршов завжди починав свою екскурсію саме звідси, і ось чому:
«Родина не мала пишного маєтку, а було багато адрес — знімали квартири по всьому Києву. Але для нас особливо важлива ця адреса, тому що тут пройшло дитинство письменника. Говорять: «Хто ти — це плід дорослого життя, а який ти — це витвір дитинства». Будинок на Андріївському узвозі знають всі на світі, навіть ті, хто в Києві ніколи не бував, а ось про будинок на Кудрявській раніше ніхто не знав. З ним у Булгакова були пов’язані дуже хороші спогади: «Як добре, коли вдома тепло». І Олександр процитував слова Олексія Карамазова про те, що нічого немає важливішого для людини, ніж хороший спогад з дитинства: «Спогад, збережений з дитинства, можливо, і є найкращим спогадом. Якщо багато набрати таких спогадів із собою в життя, то врятована людина на все життя».
Діти весь час бачили тата з рукописами, тому що він, будучи професором Київської духовної академії, працював ще й цензором з іноземної цензури, вимушений був займатися цією нудною, сумною роботою — пригадаємо пушкінське «Послання цензору». Адже коли сім’я в’їхала сюди, діток було троє, а коли виїхала, було вже п’ятеро, і треба було думати про них.
Варвара Михайлівна мала свою особливу педагогічну систему, про яку гімназист Михайло склав вірші: «Утро, мама в спальне дремлет. Солнце красное встает, мама встанет и тотчас же всем работу раздает». Так батьки, кожен по-своєму, привчали дітей до праці, і це вміння стало в пригоді потім Михайлу Булгакову, оскільки письменницька праця — це праця нескінченна: щоденна, щогодинна і щохвилинна.
Відомо, що у професійного екскурсовода завжди під рукою саморобна книжка-помічник — звірити дату, уточнити цитату. Таку книжечку під номером 87, з тієї, булгаковської екскурсії, показав нам Олександр Єршов, і вона, з потріпаними, пожовтілими сторінками, була сьогодні зворушливим експонатом.
Відвідування залів відбувалося в декількох вимірах, і життя сім’ї Булгакових немов би поставало з пушкінської епохи, яка живе у вітринах, скульптурах, гравюрах та бібліотеці з древніми томами.
Від Музею Пушкіна пройшли Кудрявською, Вознесенським узвозом спустилися на Поділ, а дорогою зупинялися, і Михайло Кальницький звертав увагу на штрихи, які складають неповторний образ міста. Ось незвичайна архітектурна деталь на старій будівлі, а ось через байрак веде своєрідний віадук, і це — найперший діючий міст Києва! Здивувала скульптура «Хлопчик із гусаком» у дворі Лікарні для вчених на Вознесенському узвозі, виявилося, що в місті є дві однакові скульптури: одна — у фонтанчику біля станції «Київ-товарний», а друга — тут. Це копія античної статуї, оригінал якої зберігається в Мюнхені, і київські гумористи охрестили її «Пам’ятник юному Паніковському».
Тривала зупинка біля Воздвиженської церкви, де хрестили маленького Михайла, розповідь про історію церкви, її церковнослужителях. І ми увійшли до храму. (А тоді, у 80-і, відвідування церкви дуже не рекомендувалося в екскурсійних методрозробках.) Сутінки, сюрреалістичний карнавал неживих декорацій з пишних будівель на Воздвиженській та Дегтярній. А будинку, де народився Булгаков, вже немає, і ця втрата непоправна.
Тетяна Рогозовська нагадала, що перша булгаковська екскурсія тривала чотири академічні години і охоплювала обидві гімназії на бульварі Шевченка, університет, три театри: ім. Івана Франка — тогочасний «Соловцов», Оперний і анатомічний, будинок на Рейтарській, маршрути героїв «Білої гвардії». А останнім у списку був будинок на Андріївському узвозі — тут завершилася і наша подорож, плавно трансформуючись у чаювання з традиційними пирогами.
Дня народження без подарунків не буває. Тетяна Рогозовська зачитала фрагмент «Незвичайних пригод лікаря», в якому згадано том Лермонтова, червоний, із золотим тисненням, і пред’явила результат своїх недавніх пошуків: раритетне видання року народження Булгакова — 1891, з латинським девізом на гербі видавництва Глазунова «Quaerendo inventietis» — «Ищите и обрящете». А Олександр Єршов передав музею безцінну книжку, надруковану на машинці — спогади Любові Білозерської-Булгакової з її автографом, подаровану йому автором під час зустрічі в 1985 році.
Іменини письменника, ювілей екскурсії, музейне свято — з таких подій складається культурний літопис Києва.
