Новинка книжкового літнього сезону — «Тиранія моменту: швидкий і повільний час в інформаційну добу» норвезького антрополога Томаса Гілланда Еріксена.
Після того як українські видавництва нарешті «звільнили» ПДВ, на полицях книгарень дуже поволі, з величезним запізненням нарешті почали з’являтись новинки, що їх читачі мали отримати ще на початку 2004-го. Наприклад, невелике за обсягом видання з доволі інтригуючою (й іронічною, як на цю ситуацію) назвою — «Тиранія моменту: швидкий і повільний час в інформаційну добу».
Книжка відомого норвезького антрополога Томаса Гілланда Еріксена, перекладена Віктором Дмитруком для львівської «Кальварії» — не так наукова, як науково-популярна. В достатньо легкій манері невимушеної розмови з уявним співбесідником учений розповідає про те, як він придивляється до світу нинішніх людей, виявляючи в ньому досить дивні тенденції. Еріксен зазначає, що однією з найбільших розкошів сучасної людини стає... задоволення від повільності, неспішності, неквапливості. Щоб досягти такого стану, нашому сучасникові потрібні певні зусилля, аби (як стверджує вчений) «звільнитися від інформації». Адже саме «інформаційний тиск» (зануреність у сфери інтересів мас-медіа, реклами, «мильних» серіалів, коміксів, електронних засобів спілкування) створює у людини враження шаленої гонитви за тим, що є нині, в цей момент модним, популярним, важливим для багатьох в усьому світі. Спираючись на цінності моменту, наш сучасник усе більше й більше довіряє абстракціям, забуваючи про реальні, конкретні, неуявні речі. Так само як у активних мовах світу збільшується частка дієслів та іменників й, відповідно, зменшується кількість прикметників, пам’яті людини стискається «директорія роздумів», бо заміщується «директорією дій».
Початково ця книжка писана норвезькою, та вчений пішов на те, щоб створити й англійський варіант, який виявився настільки вдалим, що з 2002 року перекладений декількома європейськими мовами. Разом зі своїми невтішними для людства висновками, Еріксен ділиться й власним досвідом «опору тиранії моменту», і його рекомендації можуть бути не лише «взяті до відома», а й використані тими, хто вже відчув потребу не лише пришвидшувати, але й сповільнювати дещо у власному житті.
