Скоро відсвяткує ювілей відомий графік, професор Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури Галина Галинська. В 25 років художниця створила літографії до «Ромео і Джульєтти», де юність, майже дитячість героїв складала важливу й пронизливу частину історії їхнього кохання і загибелі. Потім з’явилася «Попелюшка» — найвідоміший ілюстративний цикл Галинської. І якщо в ранніх її роботах — гармонія, щастя і в фантазії буквально «носилися в повітрі», так що залишалося лише перенести їх на папір, то нині графіка Галини Галинської сповнена світлом, але тепер це світло не передається (у всіх сенсах цього слова), а ніби витає, а то й створюється. Одночасно художниця відкриває для себе поезію Тараса Шевченка й створює офорти й літографії за мотивами творів Кобзаря, в тому числі й «Катерину» — найтрагічнішу зі своїх робіт. Непорушною — і через це невичерпною, а значить — здатною підтримати й «підживити», залишається гармонія природи. Це стосується і її натюрмортів («Букет», серія «Сухі квіти»), але ще більше — пейзажів. Природа в них всемогутня і велична, але не ворожа, а людина розчиняється в ній органічно («На Росі», «Романтична гущавина», «Сонячне мерехтіння. Пам’яті мами»).