У рамках майбутнього фестивалю Jazz in Kiev були представлені «Джазові портрети»: словом, музикою і світлом.
Піднімаючись до зали, гості звертали увагу на фотовиставку «Jazz up your life», що знайомить із роботами Олександра Зубка, Дмитра Туйона, Єфрема Лукацького, Ігоря Снісаренка, Сергія Волкова, Олексія та Кіри Кузнєцових, Віктора Овчинникова. З цих фотографій, наче мозаїку, можна було скласти історію про великих джазових музикантів. У одній із зал були представлені роботи художника Слави Брейша. У його творах, ніби в абстрактному світі, оселилися образи музикантів та їхніх інструментів...
Герої з есею відомого японського письменника Харукі Муракамі жили в реальному світі, це одні з найвідоміших джазових віртуозів, які своєю музикою й ідеологією перевернули свідомість багатьох людей. У колекції Муракамі не лише чудові романи й оповідання, але і збірки з 40 000 джазових платівок. Його книга «Джазові портрети» об’єднала музичні й літературні погляди в мініатюри про 55 виконавців і вінілові диски. У кожному з есеїв він описав свої спогади та відчуття, пов’язані не лише з музикою, але і з часом і людьми, котрі «так чи інакше живуть на задвірках Усесвіту». Це суб’єктивна, глибоко індивідуальна робота, ви можете погодиться з нею чи ні, але ці короткі оповідання занурять вас у світ почуттів і таких знайомих кожному роздумів про те, що нас оточує щодня, а часом і все життя.
Над таким питанням може замислитися багато читачів книжки Муракамі. Відповідь підказав слухач програми «Тема з варіаціями», який запропонував знавцю джазу Олексію Когану пожвавити тексти. З книги були вибрані й озвучені 19 есеїв. Під метроном і звучання губної гармоніки (п’єса «Blues on Time» Тутса Тілеманса), як намовляння, Олексій Коган ретранслює думки великого японського письменника, потім звучить композиція музиканта, про якого було прочитано есей. Це аудіокнига? Ні, це щось більше, наче описаний уголос стан душі, думки, що врізаються у пам’ять, адже в них стільки щирості.
На вечорі прозвучали не лише композиції з диска. Справжньою імпровізацією стало виконання есею про Декстера Гордона, Еріка Долфі та Рея Брауна, під акомпанемент саксофона і бас-кларнета Дмитра Бобіна-Александрова, контрабаса Андрія Арнаутова, клавішів Паші Литвиненка.
А кульмінацією стало читання авторських есеїв Олексія Когана про великих музикантів, із якими він був знайомий. Ці оповідання були просякнуті теплом спогадів, з легкою іронією та крихтою смутку...
