Важливою рисою художника Анатолія Мельника є те, що його живописна манера повністю позбавлена поверхневої привабливості і так само відверто протиставлена снобістській екзальтованості. Для першої вона безцеремонно грубувата, для другої, снобістської, -- виклично пряма і відверта. Безумовно, ці риси не є визначальними для художника. Більш характерною є риса експресіоністської, динамічної, наповненої внутрішньою напругою, ламаної і часто конфліктної кольоро-пластики, протистояння мас і тонів, колористичних об’єктів. Зрозуміло, усі ці засоби виразу аж ніяк не є самоціллю, залишаючись тільки засобами. Очевидно, найважливіше для Анатолія Мельника – знаходити адекватне звучання його творів багатогранності, складності, неосяжності, незбагненності пульсації буття. В нього нема елегійності, романтичної настроєності, -- як нема надмірного і ялового любування фарбовим місивом, різними текстурами, фактурами, рельєфними комбінаціями, так часто властивими сучасному живопису. Складається враження, що А. Мельник немає часу приділяти серйозну увагу цим мимолітним, швидкоплинним і хитрим прийомам, призначеним завойовувати симпатію глядача. Він начебто не дбає про те, чи вповні відповідає його творчість тим модним нинішнім тенденціям, які завойовують престижні виставкові зали й проекти. А, однак, це враження доволі хибне: Мельник постає відкрито і просто проти усякої епатажної, екзальтованої, псевдо-інтелектуальної, авантюрної, приготованої у білих рукавичках чи набризканої буйною профанською рукою тенденційності. У кращих своїх творіннях він шорсткий, як справедливість; в нього достатньо сарказму, щоб не бути гумористом там, де не місце гумору і достатньо рішучості, аби не виглядати зусибіч елегантним. Він налаштований говорити про усе і на різні теми, -- тільки лише б не в респіраторі, не пташиним, не «елітарним» голосом.
Анатолій Мельник. Cтара фортеця - ІІ. Серія "Кам’янець -Подільський". 2007 рік
На моє переконання, виставковий проект Анатолія Мельника «Екзистенції», відкритий у залах Львівського палацу мистецтв 22 квітня 2018 року, вигідно відрізняється від тих його попередніх проектів, головною темою яких була тема т.зв. «мамайчуків», де можливо певна карикатурність «розфарбованих» образів дещо суперечила образності і де формо-пластичний «скоропис» не був позбавлений запитань. Досвідчений Анатолій Мельник став мовби досвідченішим, а його образне русло – глибшим. Домінують на виставці дві характерні Мельникові теми – динамічно-образний пейзаж та динамічно-образні людські характери й типи. Не претендуючи на аналіз усього виставленого, зупинюся лише на двох його образах-знаках.
Анатолій Мельник. Портрет старшого чоловіка (Доля). 2015 рік
У неймовірно простому, простодушному, безпретензійному, на одному подиху створеному «Портретові літнього чоловіка» закладена така типовість, хрестоматійна виразність й вимовність образу, зосереджена така внутрішня енергія, сила й покірність особи складеній Долі, що цей бездоганно представлений образ безпосередньо промовляє з-за порогу мовчання мовою, яка глибоко проникає у мозок і серце. В «Чоловікові» ви прочитуєте біографію чоловіка, написану без жодної фальші, в широкій багатогранності епізодів й колізій складної цієї біографії. Безперечно, цей живий образ – велика вдача художника, за якою давно тужить уважний глядач. Ми надто швидко звикаємо до спілкування із механізмами і так само швидко позбуваємося спілкування з живою людиною. «Літній чоловік» Анатолія Мельника слушно нагадує: не все гаразд у вашому сучасному суспільному королівстві.
Анатолій Мельник. Родина. 2010 рік
Глибоко драматичним, епічним постає Мельникова інтерпретація улюбленого і добре знаного йому Кам’янець – Подільського замку-фортеці. Надзвичайно вдалим є образний лад майже графічно поданої, скупою експресивною формою окресленої картини-знаку «Стара фортеця – II. Серія «Кам’янець -Подільський», де відгомін століть зринає над сучасною спадщиною тривожно, застережливо та з майже фізично відчутним докором, спрямованим на адресу надміру розважальної сучасності, найчастіше недоречної у своїй розважальності. «Стара фортеця – II. Серія «Кам’янець - Подільський» - суворий і величний, як справжній лицар, дивний і гідний подиву у нашій не надто лицарській добі. Є в цьому пейзажі своя оригінальна, не манірна, не екзальтовано-елітарна, лише жива, здорова краса, здатна бути вищою за будь-яке лихоліття.
Анатолій Мельник. Ой, Боже мій. 2017 рік
На кінець хочу зазначити, що гідність Анатолія Мельника, колишнього енергійного, дієвого, компетентного і успішного Генерального директора Національного художнього музею України, гідно й успішно продовжується в творчо-мистецькій діяльності живописця, з чим із приємністю його вітаю.
Анатолій Мельник. Серія "Життя соняхів". 2016 рік
