Мої пейзажі ніколи б не були такими, якби не було абстракції
Анатолій Криволап
Тиждень тому, 16 травня відомий мистецтвознавець Олеся Авраменко представила видання в Ужгороді на науковій конференції «Ерделівські читання» проведеній Закарпатською академією мистецтв. Наступна презентація відбудеться на Kyiv Art Fair у бізнес центрі «Торонто» під час Kyiv Art Week (з 23 по 27 травня) в експозиції галереї «Триптих Арт». До речі, в галереї представлять дві новинки: персональну виставку щойно створених на Закарпатті творів Анатолія Криволапа Ukrainian Landscape й, власне, книжку «Криволап».
Ідея цього видання, як і кожної книжки Олесі Авраменко з серії Accent, полягає в науково дослідженому й популярно викладеному матеріалі про художника, який став об’єктом дослідження. Мета — спостерегти непростий, втім, упевнений шлях митця до сьогоднішніх надбань, показати той пошук, напругу, розчарування і відкриття, без яких не буває становлення мистецької особистості та руху її творчості.
ЗВІДКИ ВЗЯВСЯ ТАКИЙ ТАЛАНТ?
Книжка «Криволап» відповідає на багато важливих питань: звідки взявся такий талант; як проростав; що сприяло та як формувався; що заважало; скільки вкладено митцем сил і чи був тому спротив; як ішов, куди дивився і що бачив; як страждав і про що думав, працюючи в аскезі, як знаходив і втрачав однодумців; до чого придивлявся і що відкидав; як зрозумів, що власний стиль знайдено і коли саме вільно заговорив на повний голос; коли його стали «чути» тобто бачити, а коли вже й розуміти; як створив свій неповторний «український пейзаж» і куди рухається тепер...
Показати відомого митця, хто вже став легендою, особою, якій не чуже людське, яка, як і ми, шукає, розчаровується, знаходить, втім, не вгамовується. Продемонструвати, як сила саме його яскравого таланту і могутньої волі привносить важливі зміни в наше світовідчуття, ставлення до природи, до рідної землі. Адже Анатолій Криволап палаючими кольорами своїх полотен ніби прочищає канали глядачевих почуттів. Попервах нерідко здіймає хаос і збурює душу, та за тим щедро наповнює силою почуттів, адекватною його артистичному вислову та енергії самої природи, яка вже багато років і є головним героєм полотен Анатолія Криволапа.
Авторка книжки прагне дати ключ читачеві для розуміння творів, налаштувати на їхнє зчитування не лише візуально або емоційно, а й свідомо. Картини Анатолія Криволапа, упізнавані завжди й усюди, вихлюпують у простір високий енергетичний потенціал чистого концентрованого кольору.
Новий цикл картин, написаний на Закарпатті у Вижнім Березові. Загалом якщо вибудувати суцільну стіну з полотен, то вийде картина гігантських розмірів: заввишки два і завдовжки — двадцять метрів. Це новий етап у живописних пошуках Анатолія Криволапа, який до книжки, на жаль, не увійшов, бо митець перебуває в творчому діянні постійно. Але сутність представленої серії влучно висловила директор галереї «Триптих АРТ» Таня Савченко: «Світ для нього — це привід для живопису, мета життя — живопис, а саме життя — це час для живопису, і більше ні для чого. Кольорові сполучення — це його нервові клітини... він відчуває та реагує фарбами... Його постійна Муза і пристрасть, за його ж словами, — це Природа. Щодо особистості Анатолія Криволапа, то мене захоплює його професійна амбіційність та загострена відповідальність перед самим собою».
«ТО Є ІНТЕЛЕКТ, ПОКЛАДЕНИЙ НА ПРОФЕСІЮ»
Книжка досить чітко прокреслює його життєвий і творчо-пошуковий путівець, тому читач стає озброєним-підготовленим до нових живописних висловлень Анатолія Криволапа. Адже кожен його крок є досить логічним, бо сам митець, аналізуючи свою творчість каже, що його талант «то є інтелект, покладений на професію». Справді, розглядаючи криволапові пейзажі, захоплена силою і незбагненою енергією кольорів, часто згадую вислів приятеля науковця-математика, який зауважив, що в таких картинах бачить більше науковий, аніж художній підхід. На це Криволап, хоч як дивно, погоджується, наголошуючи на тому, що виробив власну теорію та формулу сполучення кольорів, і тепер свідомо використовує їх, але лише укупі з власними душевними та енергетичними викидами: «Я працюю тільки за інтуїцією, вже потім, при доводці, там уже включається інтелект. Почуття контролюю, щоб не перейти у формальність. Якщо формально робиш, то втрачаєш подих, який іде від роботи».
А ще ділиться Анатолій Криволап особливостями власного творчого процесу, розказуючи, що чекає, «...поки блискавка не промайне, тоді все кидаю і — до полотна. Настільки захоплююсь, що фізично можу нічого не відчувати. Якось працював, треба було підкинути дрова в камін, а я — в азарті. Навіть не зрозумів, що сталося, щось відчув, але одразу й забув, потім подивився — а на руці — пухирі, цілий рівчак випалив. Коли працюю, я скований, малодоступний, бо воно все в тобі, працює, перед очима мелькає, все це компонується»...
Нагадаємо, попередня монографія Олесі Авраменко про Анатолія Криволапа «Метафізика чистого кольору» повніша за обсягом демонстрованих творів. Але ця, з серії Аccent хоч і стисліша, насправді інформативно повніша — з’явилися окремі розділи «Кінь», «Натюрморт і Ню» — вони розширюють розуміння руху митця в пошуках. Є тут і надзвичайно цікавий розділ, присвячений унікальній, абсолютно несподіваній для цього художника роботі, яка ведеться останні три роки — розписи церкви Різдва Богородиці разом із колегою, монументалістом Ігорем Ступаченком.
І вся книжка вибудована так, аби концептуально та візуально, яскравою ниткою проходила думка про те, що абстракція, — як філософська категорія та художній дуже виважений вислів, — лежить у підґрунті, є джерелом творчого процесу доробку Анатолія Криволапа, завдяки якому він і відкрив власну систему кольоропису: «Пишу чистими фарбами все, не пригашуючи пейзажі. Тому вони так дзвінко палають. Мої пейзажі ніколи б не були такими, якби не було абстракції. Ба більше, я відкрив нову побудову глибини».
P.S.
Книжку «Криволап» можна знайти на форумі галерей у бізнес-центрі «Торонто» 23—27 травня й 30 травня — 2 червня на «Книжковому Арсеналі» на стенді Видавництва «Адеф», разом із книжкою «ЗАРЕЦЬКИЙ».
