Це поки що робоча назва спектаклю, постановку якого здійснює
художній керівник Київського державного циганського театру «Романс» Ігор
Крикунов. У основу сюжету покладено поему О. Пушкіна «Цигани» й декілька
віршів Гарсіа Лорки. Лібрето мюзиклу неодноразово перероблялося і в результаті
дію перенесено в сучасний табір, де й розгорнулися драматичні події, котрі
оповідають про кохання й ревнощі. У новій версії Алеко (Ігор Славинський)
— шукач пригод, немолодий гульвіса, який не живе в злагоді із законом і
змушений переховуватися. У таборі він знаходить не лише притулок, але й
кохання красуні Земфіри (Ані Лорак). Молодий циган (Дмитро Клімашенко)
не може змиритися, що вона віддала перевагу іншому. Бачачи, що «старий
чоловік» їй немилий, він готовий, якщо буде потрібно, викрасти кохану навіть
«вместе с забором». Класичний любовний трикутник колоритно розбавляється
піснями й танцями. Іноді — вдалими, наприклад, романс «Отойди, не гляди!»,
а часом — явно з «іншої опери»: дует Клімашенко—Лорак — англійською мовою.
У Оксани Хожай (Маріула) відразу декілька ролей: дівчини-блондики, вихованої
циганами, видіння — колишньої Музи Старика (Ігор Крикунов) і ворожки, що
не зуміла запобігти долі, котра загрожує головним героям. Спектакль насичений
прикметами нашого часу. Скажімо, цигани кочують не в бричках, а на машинах
«Ауді». Ця режисерська знахідка є не лише ілюстративною. Вона несе й смислове
навантаження — в фіналі стає катафалком для коханих.
Освоєння театрального кону далося естрадним зіркам нелегко.
Для Ані Лорак каменем спотикання стала пластика, а Дмитро Клімашенко насилу
позбувається перегравання, утрирування. Та й від досвідченого Ігоря Славинського
чекаєш більшої темпераментності. Адже Алеко — не цинічний вбивця, а людина,
що заплуталася в своїх почуттях, збожеволіла від ревнощів. Мабуть, найбільш
гладко все складалося в Оксани Хожай, якій вдається досить органічно поєднувати
драматичну гру та вокальні номери. Очевидно, допомагають професійні навички,
отримані в театральному інституті. Проте час виправить як окремі вади,
так і деяку затягнутість дії загалом, що в творців спектаклю ще спостерігається.
Але нормальні творчі проблеми це, звичайно, лише частина проблем.
«Кошторис мюзиклу становить 90 тис. у. о., а зараз спектакль
«одягнутий і взутий» лише на 20 %, — зізнається Ігор Крикунов. — Міністерство
культури нас підтримує морально. Розраховувати на «циганських баронів»,
на жаль, не доводитися. Стукаємо в усі двері в надії, що відшукаються небайдужі
люди, меценати. Наш новий проект «Зірки естради на сцені театру», в якому
нинішня постановка — лише перша ластівка, довгостроковий. Ми хочемо після
прем'єри в Києві організувати гастрольний тур по Україні, зняти музичний
фільм».
Зараз відбуваються останні репетиції в БК ВАТ «Більшовик».
Приміщення не опалюється, актори працюють на ентузіазмі, але не нарікають.
Як зізнався Ігор Крикунов, він був приємно здивований, побачивши жертовність
Ані Лорак, Оксани Хожай та Дмитра Клімашенка, які заради мюзиклу відмовилися
від концертів та інших проектів.
Для багатьох режисерів пушкінська поема була джерелом натхнення.
Але чомусь «Цигани» не затримувалися надовго в репертуарі. Дуже хочеться,
щоб на версію театру «Романс» чекала більш щаслива доля.
