Двадцять чотири роки знадобилося видатному історику Володимиру Косику — людині, яка отримала в червні з рук Президента орден «За заслуги», — аби українці побачили український переклад з французької (переклад Тараса Марусика. — Авт. ) його книжки «Україна та Франція: становлення української дипломатії (березень 1917 — лютий 1918)». Уперше книжка вийшла друком у Парижі в 1981 році і, за словами автора Володимира Косика, була перекладена давно. Однак, щоб видати її, потрібно було мати в кишені щонайменше десять тисяч доларів. Це і стало причиною того, що українці лише тепер можуть ознайомитися з історією українського питання у Франції періоду 1917—1918 років.
Важливим у книзі є французький фактор. На архівних матеріалах МЗС Франції автор показує, яким чином і в яких обставинах упродовж короткого періоду французький уряд спочатку, в першій половині січня 1918 року, визнав незалежність України де-факто, а потім відмовився від свого визнання, відкликавши з Києва французьку місію в лютому того ж року. У книзі це аргументується тим, що в той період вирішувалося майбутнє не лише України, але й всієї Східної Європи.
Уперше широке коло українських читачів також може ознайомитися з відгуками про тодішню ситуацію в Україні у французькій пресі. Зокрема зі звітами журналіста Жана Пеліс’є та донесеннями спеціального кореспондента часопису «Le Petit Parisien» дю Боше стосовно українського питання. Наприклад, однією з оцінок Жана Пеліс’є була така: «Український самостійницький рух дуже мало нагадує інші подібні рухи, які я мав можливість вивчати на місці у різних частинах Європи... Він вирізняється самобутністю і являє собою дивну суміш націоналізму і соціалізму, що надає йому власного колориту...» Також чільне місце відведено донесенням француза Мулена, докладним повідомленням керівника французької військової місії в Румунії генерала Бертельо про військово-політичну ситуацію в країні, зустрічі між послом Франції Нуленсом і Троцьким, звітам генерала Табуї про діяльність Франції в Україні.
Книгу вже встигли оцінити українські історики, які сьогодні ще не мають можливості скористатися таким багатим архівним матеріалом, яким скористався пан Косик. Зокрема старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Сергій Кот зазначив, що книжка значно розширює наші уявлення про перебіг подій того часу і відкриває деталі досі невідомих нам переговорів. Як сказав сам Володимир Косик, історія вчить, що люди з історії нічого не вчаться. Однак сьогодні дуже важливо зазирнути в історію, щоб краще зрозуміти, які процеси зараз відбуваються в Україні.
