Про гастролі прославленого колективу, які з тріумфом відбулися у Львові, творчі плани та знаменні дати у долі франківців розказала «Дню» завідуюча літературною частиною театру Наталя ПОНОМАРЕНКО:
— Протягом всієї історії нашого театру драматургія Івана Франка була найважливішою. З самого початку заснування театру ми зверталися до п’єс Франка, це «Похорон» у постановці Гната Юри, ««Перехресні стежки» — режисер М. Гіляровський, «Для домашнього вогнища», режисер Б.Мешкіс, «Суд і полум’я», режисер В.Лизогуб. І нарешті, особлива вистава для театру — «Украдене щастя». До речі, вона існує в репертуарі понад 50 років! Перша версія була створена у 1940 році, яку здійснив Гнат Юра. Остання версія «Украденого щастя» у постановці Сергія Данченка з 1979 року пройшла на аншлагах понад 300 разів. І ось на гастролях, які проходилиу Львові, Богдан Ступка у 320 раз вийшов на сцену в образі Миколи Задорожного. Ця вистава не раз представляла наш театр на престижних театральних форумах, фестивалях, вона знана далеко за межами України. Природно, що театр дбає про те, щоб і інші твори Франка не сходили з репертуарної афіші. «Украденим щастям» ми розпочинаємо свій 87 сезон.
На малій сцені йде вистава «Увертюра до побачення» за новелою Франка «Сойчине крило» у постановці Андрія Приходька. До речі, саме цією виставою у 2002 році в нашому театрі відкрилася камерна сцена Театру у фойє. Крім цих безпосередніх творів Франка, він у нас представлений і як перекладач. Це вистава на малій сцені «Каїн» Байрона і «Шакунтала» Калідаси на великій, переклад якої Франко здійснив спільно з Гнатом Хоткевичем. Всі ці вистави можна вважати своєрідним відзначенням 150 річному ювілею письменника. Але безпосередньо до цієї дати ми присвятили першу прем’єру цього сезону — виставу «Посеред раю на майдані» сучасного українського драматурга Кліма, яку презентували на львівських гастролях. За жанром вона визначена львівською постановочною групою на чолі з режисером Володимиром Кучинським, як «Забави з психоаналізом». Драматургічний матеріал складається з незнаних сторінок поезії Івана Яковича та його життєвих колізій, також не дуже відомих. У ній спробували розповісти про Франка через його слово, через цікавий візуальний ряд (художник Володимир Кауфман), через незнані досі спогади, листи. Взято останній період життя і творчості Франка. Костюми до вистави створила художник Наталя Шимін. У виставі грають: Лариса Кадирова, Лариса Русак, Любов Кубюк, Наталя Корпан, Олександр Форманчук, Олександр Печериця, Дмитро Чернов, Ярослав Гуревич і Богдан Ступка. Там немає таких прямих образів, конкретних. Є, наприклад, хтось, хто нагадує Франка чи Ольгу Рошкевич, чи поважну жінку. Все побудовано на метафорах. Отак, через слово, зорові образи, пластику повинно дійти до глядачів відчуття насправді страдницької долі цього українського письменника.
У фойє театру буде розгорнуто виставку. Там підібрано унікальні афіші вистав, документи, старовинні фотографії, що розповідатимуть про події, які пов’язують історію франківців та Каменяра. — Напевно, непросто було організовувати гастролі у Львові напередодні самого відкриття власного сезону?
— Звичайно. Раніше ми там бували часто, тепер більш складно виїжджати великим колективом. Зі Львовом наш театр пов’язує дуже багато. Тому й вирішили присвятити наші 10-денні гастролі 750-річчю від дня заснування Львова і 150-річчю Івана Франка. На сцені Театру ім. М. Заньковецької ми покзали вистави: «Украдене щастя», «Увертюра до побачення», «Каїн», «Наталка- Полтавка», «Соло-міа», «Ромео і Джульєтта», «Цар Едіп».
— Які вистави нині у роботі?
— Першою прем’єрою сезону, як я вже згадувала, буде «Посеред раю на майдані». Йдуть репетиції вистави «Віват, королево!» Р. Болта, над цією виставою працює режисер Юрій Кочевенко, у головній ролі виступить Людмила Смородина. Режисер Юрій Одинокий невдовзі приступає до репетицій вистави «Весілля Фігаро» Бомарше. Ця п’єса для нашого театру знакова, бо вона з’явилась в нашому репертуарі ще в 1920 році, її постановку здійснив Гнат Юра і сам зіграв роль Фігаро. Є домовленість iз литовським режисером Лінасом Зайкаускасом, якого кияни вже знають по виставі «Наше містечко», що він здійснив у Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра, про постановку п’єси Брехта «Кавказьке крейдяне коло». Продовжується робота над виставою «Людина з Ламанчі» Вассермана. Ми чекаємо на режисера Григорія Гладія, який працюватиме над виставою «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського.
Цікавим передбачається і сезон для малої сцени. У жовтні відбудеться прем’єра вистави «Агасфер» Г. Запольської. Це режисерський дебют нашого актора Тараса Жирка. У виставі зайняті актриси Тетяна Олексенко, Леся Лубчук, Наталя Ярошенко і сам Тарас. Польський режисер Збігнев Хшановський працює над власною версією п’єси про Сару Бернар. Це буде моновистава, в якій зіграє Лариса Кадирова. Розпочав роботу над виставою за Олександром Дюма «Двір Генріха Ш» режисер Ігор Тихомиров. Наш театр продовжуватиме тему «Життя видатних людей України». Так режисер Олександр Білозуб приступив до розробки своєрідної вистави про творчість Катерини Білокур, яка буде побудована на спогадах, листах. Білозуб, який є автором ідеї, сценічної композиції спробує зробити цікаве співставлення малярства Білокур iз творчістю Фріди Кало. Художником вистави виступить Володимир Карашевський. В планах режисера Андрія Приходька — робота над масштабним літературним полотном — «Фауст» Гете. Як бачите, палітра назв майбутніх вистав надто широка, різноманітна і сподіваємось, що це будуть достойні сценічні роботи...
Вже традиційно, втретє, наприкінці вересня, з 23 по 28 вересня на базі театру відбудеться Міжнародний театральний фестиваль «Марія».
— Чи є поповнення в трупі в новому сезоні?
— Можна сказати, своєрідне поповнення. На базі театру набрав акторський курс Богдан Ступка в Університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Це 24 творчі особистості. До речі, колись при нашому театрі існувала власна студія і ще з тих часів було доведено — тільки реальна практика на сцені із студентських років може виховати справжнього артиста.
— У цьому сезоні деякі франківці святкуватимуть ювілеї?
— У нас кілька ювілярів — провідних акторів театру. Ірина Дорошенко, Людмила Смородіна, Поліна Лазова, Богдан Бенюк. В традиціях театру — обов’язкове відзначення наших митців. Це будуть вистави, творчі зустрічі, бенефіси. Цих акторів дуже люблять глядачі й гадаю, що це будуть цікаві театральні дійства.
