Серед музичних творів, що створив Вінченцо Белліні, опера «Норма», яка вже понад 180 років із успіхом йде на різноманітних сценах по всьому світу, вважається шедевром. До речі, сам композитор вважав, що «Норма» - це найкраще, що він створив у житті. Нагадаємо, прем’єра «Норми» в Національній опері України відбулась у 2007 році (режисер Анатолій Солов'яненко, диригент Микола Дядюра).
Нині меломани не пропустять цю виставу, бо вона подарує зустріч із зірками світового рівня, випускницями Національної музичної академії України: партію жриці храму друїдів Норми виконає Людмила Монастирська (це буде її дебют у цій постановці), а роль Адальджізи, суперниці Норми, співатиме Олена Бєлкіна, яка нині живе у Відні. Обидві прими мають престижні контракти і виступають у найпрестижніших театрах світу.
Нагадаємо, Л. Монастирська співала на різних континентах, полонила публіку міланського «Ла Скала» і Нью-Йоркської «Метрополітен-опера». Її партнерами були такі знакові особистості, як Роберто Аланья, Роландо Вільясон, Йонас Кауфман, Рене Папе, Пласідо Домінго. Саме із стосунків зі славнозвісним іспанським співаком П. Домінго і розпочалася наша розмова.
«ПЕРСОНИ ТАКОГО РІВНЯ, ЯК ДОМІНГО, ОБ’ЄДНУЮТЬ КУЛЬТУРИ І НАРОДИ»
- Пласідо – справжній джентльмен, він дуже галантний, зараз таке нечасто зустрінеш. Після кожної вистави дарує квіти: троянди або гвоздики. Завжди після постановки приходить у гримерну, розповідає про свої враження. Він дуже уважний. Під час репетицій завжди поділиться своїм досвідом, зверне увагу на якісь особливості композиторського стилю, підкаже, де зробити смисловий акцент, поправить вимову.
Виступає Людмила Монастирська / Фото з особистого архіву Людмили Монастирської
- Ви разом брали участь у постановці «Набукко» Джузеппе Верді у Лос-Анджелесі.
- Це було з середини вересня 2017 року до середини листопада. Я відспівала сім вистав (режисер Тадеуш Штрасбергер, диригент Джеймс Конлон). А потім ще був гала-вечір, який присвячувався 50-річчю співпраці Домінго з Оперним театром Лос-Анджелеса. Після концерту, просто на сцені, накрили святкові столи. У центрі сиділи Домінго з дружиною та старшим сином і ми з колегою - грузинською співачкою Ніно Мачаїдзе. Пласідо завжди з великим пієтетом ставиться до своїх партнерок по сцені.
- Чи розпитує вас Домінго про ситуацію в Україні?
- Не лише він, багато хто з музикантів питає, що відбувається в Україні, зокрема у Києві, що зараз на Донбасі… Цю тему неможна оминути у розмовах. Пласідо мріє приїхати до Києва. Та треба, щоб хтось організував ці гастролі, аби вони відбулися на високому рівні. Такі ініціативи не можна ігнорувати, бо персони такого рівня, як Домінго, об’єднують культури і народи.
- Ви співали «Набукко» Дж. Верді у різних країнах, зокрема і в Національній опері України. Які особливості постановки у Лос-Анджелесі?
- Режисер відтворив події національно-визвольної війни Італії проти австрійського панування 1866 року. На сцені було відтворено сцену театру «Ла Скала» з ложами по обидва боки. В одній сиділа королева Єлизавета Баварська (Сісі). Вона кидала примадонні «Ла Скала», яка вийшла на поклон, тобто мені, букет квітів, а співачка з презирством кидала їй цей букет в обличчя… А наприкінці, після поклону, виконувався відомий хор «Va, pensiero» («Лети ж, думко, на золотих крилах» - переказ 136 Псалма), який неофіційно вважається другим гімном Італії. Хористи тримали полотна італійського триколора: червоний, білий, синій. Мене дуже вразив цей проект…
«У АРТИСТІВ БУЛО ТАКЕ ВРАЖЕННЯ, НІБИ НАС ПЕРЕВІРЯЛИ «НА ВИЖИВАННЯ»
- А яким постановкам ви віддаєте перевагу: історичним чи модерновим?
- Історичним. Мені на сцені комфортно, якщо ніщо не заважає співу. Ось, наприклад, «Набукко» у берлінській Дойче-Опер… Мені довелось у вузькій спідниці на високих підборах підніматися крутими сходами. А коли співала партію леді Макбет у Штаатсопер (Берлінська державна опера), ледве на смерть не забилася. На сцені треба було ходити схилами. А я була вдягнена у три халати, схожі на капусту. Довжелезний шлейф одного з них зачепився за декорацію, я впала… У перерві лікар надавав допомогу, щоб змогла дограти виставу. А інший костюм був пошитий зі звірячих шкур і був дуже жарким. Мої партнери по сцені – Роландо Вільязон, Рене Папе, Пласідо Домінго - також мали незручні костюми. Знаєте, у нас, артистів, було таке враження, ніби нас перевіряли «на виживання». Експерименти в опері мають бути, але вони не повинні шкодити співу.
Виступає Олена Бєлкіна / Фото з особистого архіву Олени Бєлкіної
- Тепер модно вводити у вистави елементи еротики…
- Було й таке. Наприклад, у постановці «Макбет» на сцені Дойче-Опер в одній зі сцен моя героїня з’являлась у прозорій спідній сорочці. А потім леді Макбет розгулювала по сцені з… пляшкою вина у руці, ніби п‘яна. Мені це не до вподоби. Хоча публіка, на жаль, сприймає схвально такі режисерські «знахідки».
- А які оперні проекти найбільше вас вразили?
- Насамперед, «Макбет» 2011 року у Королівському театрі «Ковент-Гарден». Режисер Філліда Ллойд створила дуже стильну виставу. Її запис на компакт-диску продається в усьому світі. Хочу відзначити також продукцію «Метрополітен-опера» - «Набукко» у постановці Е. Мошинського, 2016 рік: історичні костюми з дорогих тканин, на сцені палав справжній вогонь, задіяні десь двісті хористів, і не рядами стоять, а кожний в іншій позі. І, звичайно ж, «Аїда» Франко Дзеффіреллі у «Ла Скала». Хоча це постановка ще 1960-х, але вона й досі має великий успіх і відбувається з аншлагами. Там представлена ціла алея золотих сфінксів на сцені. Пишні костюми, ніби із музею. Феєричне дійство, що захоплює і артистів-виконавців, і публіку - наче фільм дивишся. Я вважаю, що постановку Дзеффіріллі ще ніхто не перевершив.
- Які ваші улюблені оперні партії з тих, що ви виконали?
- Вердіївські леді Макбет та Абігайль із «Набукко» і беллінівська Норма - одна із найскладніших для виконання, водночас колоратурна і драматична. Мене приваблюють можливості не лише впоратися із складним вокальним матеріалом, а й розкрити багатогранний характер моєї героїні.
- Нещодавно відбулося концертне виконання «Норми» у Харкові під орудою Хобарта Ерла, у якому ви брали участь…
- Я задоволена, зважаючи на те, що і я, і всі партнери вперше співали цю музику з дуже малою кількістю репетицій. Це був цікавий проект і зустріч із прекрасною музикою Вінченцо Белліні. До речі, наприкінці квітня в Опері Х’юстона, США, матиму честь виконувати цей геніальний твір класика .
