Участь у заході взяли художники, куратори, музейні працівники та представники вищих навчальних закладів із 16 країн (Азербайджан, Естонія, Ізраїль, Китай, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Росія, США, Туреччина, Україна, Фінляндія, Франція, Швеція, Японія), також — студенти, випускники та викладачі кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв.
Тривав симпозіум тиждень — на базі Львівської академії мистецтв (там є гута, себто пічка) і завершився, за традицією, виставкою у Національному музеї ім. Андрея Шептицького, де зараз демонструють понад 70 робіт. До слова, до Львова приїхали митці, котрі через поважний вік не брали безпосередньої участі у заході, але, попри це, привезли у дарунок місту ексклюзивні презенти. Наприклад, Марк Екстранд із США — публіці представили його роботу у техніці «ф’юзинг» (тепер у такий спосіб, спіканням, виготовляють вітражі).
Всі скляні фантазії, як і після кожного симпозіуму, лишаються у Львові — у Музеї скла, у збірці якого — вже 400 таких творів! На жаль, усі їх експонувати неможливо — через замалі (120 кв. м) виставкові площі.
— Симпозіум відбувся дуже добре, — розповів «Дню» організатор міжнародного заходу, директор львівського Музею скла Михайло БОКОТЕЙ. — Було понад 40 учасників. Серед них — 26 художників. Мене дуже тішить, що більшість майстрів уперше взяли участь у симпозіумі у Львові. Також були представлені нові країни — до цього часу до нас ніколи не приїжджали митці, наприклад, зі Швеції та Ізраїлю. (До слова: вариться скло за температури 1250 — 1300 градусів. Потім температуру у пічці знижують до 1100 градусів і вже тоді працюють зі склом. — Т.К.). Так зване виведення печі, тобто з нуля до високої температури, триває навіть до двох тижнів. Тому як пічку запалили, вона не гаситься — працює 24 години на добу упродовж року...
Особливих проблем із фінансуванням (йдеться про опалення газом) на нинішній час немає — частково видатки покриває Міністерство освіти, позаяк ідеться про навчально-творчу майстерню для практики студентів. Михайло Андрійович додає, що така пічка — одна з небагатьох в Європі, де студенти мають змогу працювати.
— Цікаво, яку країну вважають Меккою художнього скла?
— Це Італія, точніше — острів Мурано. Також дуже розвинена ця галузь на рівні національного ремесла у Чехії. А ще — у Сполучених Штатах Америки (тільки у Сієтлі є 22 студії такого профілю!), — пояснює М. Бокотей.
До слова, художнє скло як авторське, концептуальне — доволі молодий вид мистецтва. Його існування почалося у 1960-х. У рамках симпозіуму у Львові відбулася й Міжнародна конференція за участю науковців із США, Естонії, Литви, Латвії, Фінляндії та Туреччини. Кожен із професорів представляв свою творчість і свою Академію мистецтв, себто — школу. Також на заході піднімалося питання про перспективу розвитку гутного скла. Нині у Східній Європі закривають майже всі гути! Хоча нову гуту побудувати — не проблема, але згодом важко буде знайти митців, котрі працюватимуть у цій сфері. Одне слово, старі майстри відходять, а нового покоління гутників ніхто не виховує.
Принагідно цікавлюся, скільки студентів навчається на кафедрі художнього скла у Львівській академії мистецтв (єдиній в Україні!)?
— Загалом, — каже М. Бокотей, — вісімдесят, але навчальна програма побудована не тільки на гуті — на широкому спектрі технік. Скільки випускників стануть гутниками, спрогнозувати важко. З досвіду попередніх років, у техніці гути працюють одиниці...
До речі, всі попередні симпозіуми відчували велику скруту з фінансами. А як зараз? «Нам у цьому плані трохи допомогла обласна державна адміністрація, — зазначає Бокотей. — Щодо учасників, то всі вони приїхали власним коштом. Тобто престиж нашого симпозіуму такий високий, що до нас хочуть їхати...». Також організатор заходу хвалиться, що Львівський симпозіум гутного скла — найдавніший в Європі і не переривав своєї діяльності, відбувався кожні три роки: «2005 року закрили кераміко-скульптурну фабрику, ми 2007-го провели симпозіум у Бережанах. На другий рік у Бережанах закрили фабрику, ми 2010 року провели захід на «Галицькому склі» у Новояворівську. Там закрили завод, ми два поспіль симпозіуми проводимо на базі академії. Пічечка хоч і невеличка, але ми знайшли можливість запросити до нас велике число учасників».
