Виставка в Галереї мистецтв Національного університету «Києво-Могилянська Академія» називається досить обтічно — «ART NON-STOP». Але, правду кажучи, експозиція, що складається з робіт трьох яскравих і самобутніх молодих художниць, може претендувати і на виразніший заголовок. Її учасниці — Катерина Гутникова, Юлія Майстренко- Вакуленко та Олександра Жумайлова-Дмитровська. Виставка досить велика, а тому кожна з них змогла представити велику кількість своїх творів і мало не все коло своїх творчих інтересів і можливостей.
Катерина Гутникова — автор вишуканих гуашей, трохи кумедних і при цьому сповнених справжнім милуванням дещо театральною розкішшю хутр, шовків, квітів і мережив («Полювання на однорога», «Королівське полювання на фазанів»). Проте навіть не гармонія, а лише рівновага цього витонченого напівказкового світу виявляється незвичайно крихкою — досить лише на одну крупинку переборщити з іронією, щоб уся меланхолійна привабливість безславно розвалилася («А мені, як солов’ю — пісня»). Утім, Катерині Гутниковій уже явно починає набридати оспівування королівських мисливств і королівських ігор. Свідчення «спроб виходу» — графічний «китайський щоденник» — підсумок вражень річного перебування (викладання) в Китаї («Китайський натюрморт», «Бананове дерево», «Бог Дінг Донг», «Бики»).
Юлія Майстренко-Вакуленко також одночасно і перебуває під шармом своїх колишніх гравюр, наповнених складною християнською символікою, і напружено зайнята пошуком нових шляхів. Нині вона віддає перевагу образам і простішим, і універсальнішим («Сік граната», «Золота рибка»), або ж удається до роздумів про старе мистецтво («Ода Іспанії, акведукам і Гауді»). Є в неї й суто жартівливі роботи, немислимі в її колишньому, суворому та стриманому світі («Три зозулі на щасті»).
Олександра Жумайлова-Дмитровська з трьох учасниць виставки найуніверсальніша. Напружена, майже хвороблива пристрасність «Фауста та Маргарити» переходить у «Жовтих метеликів», при створенні яких художниця відштовхнулася від епізоду «Сто років самотності» Маркеса, а далі — в карнавальну розкіш «Гри в кохання» та «Циганки та солдата» — і все це, як кажуть, на одному диханні. Тому не дивно, що героїнями Олександри Жумайлової-Дмитровської стає і страшно-прекрасна «Lady with rat», і «Коломбіна», і навіть «Жізель». За такої багатоликості та полістилістичності молодій художниці не може не імпонувати театр, і вона справді присвячує йому багато своїх творів («Театр»).
