Ексцентричну комедію французького драматурга Ясміни Рези «Божество різанини» поставила Влада Бєлозоренко ( український переклад — Івана Рябчія). Коротке слово «Різня» на афіші звучить надто буквально й навіть претензійно. Бо в сучасному нашому світі це слово зовсім не метафоричне, якщо згадати недавню стрілянину в Лас-Вегасі чи які-небудь ближчі до нас приклади. Тим часом ні в п’єсі, ні у виставі немає ніякої різанини...
Про що комедія? Один підліток вибив два зуби іншому, і от їхні батьки зійшлися, щоб залагодити інцидент цивілізовано. Адже вони люди толерантні, екологічно мислячі й не чужі мистецтву. І тут виявляється, що благополучна добропорядність обох сімейств — лише красива модна обгортка, насправді тут панує руйнівний егоїзм . Тож не дивно, що їхні діти бавляться вуличним хуліганством. Як сказали б наші попередники, ця п’єса «розвінчує лицемірну буржуазну мораль».
Зрештою, десь так воно й є. І в цьому, можливо, ховається відчуття дежавю, передбачуваності всього, що відбувається на сцені. Хіба що сценографія Володимира Карашевського на початку трохи загадкова — чорні поліетиленові подушки, що слугують як м’які меблі. Насправді ж то банальні мішки для сміття, в такий мішок при нагоді елегантно блює пані Анетта Рей. А у фіналі ці надуті пакети, мов хмари або чорні глянцеві дирижаблі, плавають над головами глядачів. Мовляв, тремти, буржуй, зараз дощ буде!
Акторський склад чудовий: Римма Зюбіна (Вероніка), Ірма Вітовська (Анетта Рей), Анатолій Сомик (Мішель), Олександр Ромашко (Ален Рей). Назагал вистава має всі ознаки добре зробленої гламурної речі — такий собі євростандарт, що його можна показувати хоч у Києві, хоч у Парижі, й тут і там це не буде чимось несподіваним, сама передбачуваність слугує гарантією споживчої цінності, публіка любить подібні видовища. Разом із тим, є враження, що ти дивишся не виставу Молодого театру, а антрепризу за участю акторів цього театру. Різниця між репертуарною виставою та антрепризою ніби й невловима, але відчутна. Антреприза (принаймні у нас) розрахована на ту публіку, яка любить не так театр, як артистів. Парадоксально, але факт! Цій публіці хочеться, щоб на сцені була комедія, а в ній — улюблені телезірки, від початку до фіналу. А ще — щоб був хеппі-енд. Він тут є, хоч і своєрідний: у фіналі всі персонажі оплакують долю хатнього хом’ячка, випущеного з клітки в невідомий і жорстокий світ, де різанина, як уже сказано, зовсім не метафора...
Наступний показ вистави відбудеться 18 жовтня.
