Столичне видавництво К.І.С., що простою мовою розшифровується як "Київ. Інформація.Сервіс", опублікувало на якісному тонкому папері 600-сторінкову книгу "Хто є хто в Україні". Три тисячі біографічних довідок, розміщених за алфавітом, дають досить пістрий і розмаїтий портрет сьогоднішньої України, власне, її "найпомітнішого", "елітного" прошарку - політиків, підприємців, митців, учених, військовиків, спортсменів.
Це перше видання такого типу в Україні - за всі часи її незалежного й залежного існування. За "совєтських" часів довідники "Who`s Who?" вважали чомусь атрибутом західного, себто "не нашого" способу життя - чимось на зразок кока-коли, гамбургера та жувальної гумки, - загалом нешкідливого, але й не надто потрібного нашим трудящим буржуазного причандалля. У СРСР, зрештою, існували галузеві довідники - в основному для членів творчих спілок, а з іншого боку, видавалися різні енциклопедії, де відфільтровані довідки про те, "хто є хто", мали переважно ретроспективний характер і були перемішані з величезною кількістю іншої, небіографічної інформації.
Тоталітарна влада, безумовно, мала достатні підстави дивитися запозирливо на щорічники "хто є хто", як і взагалі на всяку поточну, незастиглу в готових, санкціонованих формах і, щонайгірше, непередбачувану у своїх можливих змінах, інформацію. А головне, за самою своєю структурою довідники "хто є хто" демонструють небезпечну для закритих суспільств інформаційну відкритість, руйнують уявлення про канон та чітку ієрархію, у якій "засл. арт. Укр." не може мати більшої біодовідки, ніж "нар.арт.СРСР", а "лаур.Шевч.пр." не може розраховувати на більшого розміру фото, ніж "лаур.Лен.пр." та "Гер.Соц.Пр.".
"Хто є хто", попри свою позірну елітарність (бо ж описує начебто "вершки" суспільства), є виданням глибоко демократичним і принципово відкритим - і для "персонального" входження у наступні випуски* і для суто читацького проникнення на його сторінки, зіставлення різних щорічників і яких завгодно коментарів до них. "Хто є хто" не нав`язує жодної ієрархії епітетів, на зразок "видатний", "славетний", "відомий", "знаний", не пропонує цілосторінкових (у кольорі) фотографій керівників держави і трохи менших, без кольору, членів Політбюро. Президент Кучма сусідить тут із режисером Кучинським, а депутат Кравчук - із Кравчуком-актором, і кожному з них присвячено приблизно однакову кількість рядків.
Інформаційна відкритість і демократизм суспільства - потрібна, але недостатня умова появи таких довідників. Видавництво К.І.С. працювало над цим виданням понад шість років - спільно з Київським науковим товариством ім. Петра Могили. Створенню універсального довідника "Хто є хто в Україні" мусило передувати накопичення банку даних та, відповідно, підготовка подібних, але вужче спеціалізованих, довідників. К.І.С. уже випустив кілька таких видань - "Хто є хто в українській політиці" (1993, 1995, 1996), "Хто є хто в українських мас-медіа" (1997), англомовне "Who`s Who in the Ukrainian Political Elite" (1996, 1997). На черзі - "Політичний компас виборця" та довідник про дослідницькі організації та аналітичні центри, провідних експертів у галузі політології, економіки, соціології та їхні "продукти" - бюлетені, огляди, звіти тощо.
Зрозуміло, що створити первісний банк даних значно важче, ніж просто підтримувати його, оновлюючи інформацію відповідно до щорічних змін. У рецензованому довіднику ми не знайдемо чимало імен, без яких важко уявити сьогоднішню українську культуру, як, скажімо, публіциста і політолога Сергія Грабовського, режисерів Богомазова і Лазорка, письменників Неборака, Ірванця, Іздрика, перекладача і, до речі, директора видавництва "Основи" Олекси Логвиненка, історика і культуролога Мирона Петровського - і т.д. і т.п.
Проте справу розпочато, і розпочато незле, так що за пару років ми, дасть Бог, станемо - принаймні з огляду на це - "теж Європою".
