У столичному парку біля Маріїнського палацу в циклі Київських літніх музичних вечорів відбувся традиційний Фестиваль пам’яті Володимира Симоненка, одного з фундаторів української джазової освіти. Його було присвячено цьому ювілеєві і 5-річчю відкриття вищого джазового факультету в училищі ім. Р. Глієра. У концертах брали участь в основному педагоги і студенти-глієрівці. На фесті відбулася наша бесіда з одним із організаторів симоненківського фестивалю, відомим українським концертуючим саксофоністом Олександром Рукомойниковим.
— Ви граєте на всіх різновидах саксофонів, а як давно ви, Олександре, викладаєте?
— В училищі ім. Р. Глієра працюю п’ятий рік, а взагалі педагогікою займаюся давно, до цього я працював у Донецькому музичному училищі.
— Як ви оцінюєте стан української джазової педагогіки?
— Саме педагогіку оцінюю високо, на відміну від інших сторін джазового життя України. У нас працюють такі педагоги, як Юхим Марков (бас-гітара), Олексій Саранчин (фортепіано), гітарист Вадим Народицький. І вони роблять свою справу дуже добре, їх знають за результатами, показаними учнями. У Харкові працює прекрасний піаніст і педагог Сергій Давидов.
— На що спирається методика викладання на джазовому факультеті училища ім. Р. Глієра?
— На музику. Наші хлопці та дівчата обов’язково займаються академічною підготовкою, це для створення виконавської бази —головне. І, природно, джазом.
— Чи педагоги, які викладають джазові інструменти, одночасно вчать академічної гри?
— Так, вчать. У мене, наприклад, консерваторська освіта з академічної скрипки, я працював після закінчення консерваторії в групі скрипок у симфонічному оркестрі... Паралельно з дитинства я освоював духові інструменти, завдяки батькові, професійному музикантові, який прагнув, щоб я грав у музичних колективах. Коли мені було 8 років, він відправив мене грати в духовий оркестр. Я пробував грати на трубі, саксофоні, й після закінчення консерваторії зі скрипки в Олександра Ігоровича Запольського, який вже багато років живе і працює в Данії, ще раз її закінчив, як саксофоніст.
Сьогодні нам бракує джазового «розкручування» в Україні. Були б джазові концертні агенції, менеджери — джаз розвивався б інтенсивніше, але цього поки що немає, хоча є хороші музиканти. Простіше виступити на якійсь вечірці (це матеріально вигідніше), ніж джазовий фестиваль організовувати чи концерт у філармонії. Були спроби поставити питання про організацію в Києві філармонічного джазового абонемента, але втілити цю ідею в реальність не вдається. Візьмемо досвід Даниїла Крамера, російського джазового піаніста та популяризатора джазу, який 20 років тому в Москві, а потім в усій Росії організував цикли філармонічних джазових концертів. Вони проходять у кращих академічних російських залах: в залі ім. П. Чайковського, Великій залі Московської консерваторії. До речі, Крамер — уродженець Харкова, початок музичної освіти отримав в Україні. І в новому московському Міжнародному центрі музики, яким керує Володимир Співаков, відомий джазовий оглядач Михайло Митропольський організував і проводить абонементний цикл сучасного джазу. А в нас у Національній філармонії України навіть чути про джазовий абонемент не хочуть...
Наприклад, у мене є дві концертні програми, які, на жаль, у Києві, окрім як у клубах, я поки що ніде показувати не можу. А в Запоріжжі Володимир Гітін раз на місяць проводить філармонічні джазові концерти при повних залах!
— Але ж у Донецьку також ідуть філармонічні джазові концерти, які веде завідувач кафедри Донецької музичної академії ім. С. Прокоф’єва кандидат мистецтвознавства професор Сергій Горовий.
— Місяць тому я брав участь у фестивалі ДоДж (Донецьк), чудово організованому. Музиканти виступали у величезній залі з хорошою акустикою — повний аншлаг, люди стояли в проходах. А ще в філармонії Донецька в двох відділеннях проходять відкриті державні іспити джазового факультету Академії Прокоф’єва за фахом і з ансамблю. І вони збирають повну залу.
— Як ви ставитеся до ідеї відкриття Джазового факультету в НМАУ ім. П. Чайковського у Києві? Адже в більшості європейських музичних ВНЗ джазові відділення нараховують близько 20—25 років?
— Добре, що хоча б в училищі ім. Р. Глієра існує вищий факультет третього рівня акредитації. У Харківській консерваторії джазовий факультет є й у Донецьку... А поки що, як правило, джазом у нас займаються ентузіасти.
