Колористика, природність та неповторність у кожному мазку пензлика — характерні риси творчостi львівського художника-неоекспресіоніста Сергія Гая. Його виставка відкрилася в «Галереї Тетяни Міронової» в Українському домі. Експозиція представить понад 30 творів автора. Це перше велике зібрання робіт майстра. Більшість з них ще не відомі широкому загалу глядачів і написані нещодавно.
Нині у житті Сергія Гая новий етап — експерименти у колористиці та нових техніках, видання каталогу, підготовка до участі у міжнародному фестивалі сучасного мистецтва — Флорентійському бієнале. У грудні кілька картин художника представлять українське мистецтво в Італії. «Сергій, як вулканічна лава, — вважає Тетяна Міронова. — У його роботах є глибина. Гай, немов актор японського театру «Но», у масці, одним невловимим рухом, створює відчуття великого простору».
Дійсно, на відстані його картини живуть окремим життям, створюючи образи та розповідаючи певні історії, а коли дивишся на роботи зблизька, вiдразу відчуваєш внутрішній світ митця. Сергій Гай розповів «Дню» про свої секрети: «Я поділяю позицію Сальвадора Далі, який вважав, що сучасні мистецькі експерименти обов’язково мають базуватися на гарній школі. Я починав під впливом робіт Модільяні — звідси і захоплення жіночим тiлом й оголеною натурою. Іншим джерелом натхнення та навчання для мене стала ікона, її колористика і витворена часом фактура — сполучення ідеально опрацьованої поверхні, нашарування кольору із розтрісканістю, відлущеністю фарб і лаку. У своїх роботах я використовую власну техніку — недбало накладену фарбу, бризки, часом тонке лесирування або подряпану лезом поверхню».
