Вернісаж присвячений до 70-річчя від дня народження митця. Про багаторічну еволюцію творчості талановитого київського майстра художнього скла і кераміки В’ячеслава Вікторовича Дудіна (1949—2018 рр.), який народився далеко від України — в Нижньому Новгороді (тоді м. Горький), можна коротко розповісти, якщо запозичити в геніального Олександра Блока ритм віршування у відомому його восьмивірші 1912 року: «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека...».
У 1960-х В’ячеслав цілковито захопився мистецтвом авангарду, пізнаючи його магію через живопис, музику, кіно, театр. Йому відчайдушно хотілося до великих міст — центрів культури, які вабили своїми численними музеями, експозиціями виставок сучасного мистецтва, де найбільше вражали скло і кераміка, які здавалися йому надзвичайними, неземними, нерукотворними. Тоді ж з’явилися перші кумири у «високому» мистецтві: Петров-Водкін, Рубльов, Пікассо, Боттічеллі, Далі, творці напряму «метафізичного мистецтва» — італійці де Кіріко, Моранді, Карра.
Однак, попри все, справою життя В.Дудін обрав скло, що заполонило його таїною свого творення. Тому він опинився в Ленінграді — у Вищому художньому училищі ім. В. Мухіної, що його «богема» охрестила «Мухою». Пітер, білі ночі, «Муха», елітарне експериментальне мистецтво андерграунду несамовито захоплювали художника-початківця. Невський проспект, Ермітаж, канали, палаци — самий дух царственого міста п’янив вразливого юнака.
Мозаїка з культур великого минулого: імператорський фарфор і скло, Босх, Брейгель, мистецтво авангарду в поєднанні з естетичними враженнями сучасності — від пронизливої музики Beatles, від декоративного мистецтва Прибалтики, несхожого на радянське (витонченої естонської кераміки, могутнього литовського скла, вишуканого латвійського текстилю), — смак цього божественного коктейлю він відчував до останнього подиху навіть коли його вразила тяжка невиліковна хвороба.
КОМПОЗИЦІЯ «ПОВНИЙ МІСЯЦЬ». 1984 Р.
З примхи долі, після відмінного захисту диплому в аристократично суворому Петербурзі, В. Дудін потрапив до Середньої Азії — на завод «Міконд» у Ташкенті. За 13 років праці на ньому створив відділ, який і очолив. Добрав колектив художників, майстрів, яких навчав так, як свого часу вчили його віртуози скла — професори В.Ф. Марков і К.М. Митрофанов. Поступово нікому не відомий завод перетворився на бренд із гарною репутацією дизайну і якості художнього скла. Це і стало причиною «принадної пропозиції» з України — обійняти посаду художника, а згодом і головного художника легендарного Київського заводу художнього скла.
В’ячеслав був закоханий у Київ замолоду, вбачаючи у ньому риси подібності з Парижем, із дорогим його душі Пітером, із рідним Нижнім Новгородом. Київ став містом його успіху. За 20 років життя в ньому заслужений художник України В’ячеслав Дудін створив свої найкращі твори музейного рівня, які зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва .
КОМПОЗИЦІЯ «ВІРТУАЛЬНИЙ ДІАЛОГ». 2009 Р. СКЛО, ГРАВІРУВАННЯ
У 1990-х, коли Україна переживала розвал художньої промисловості, зупинився 1997 р. і Київський завод художнього скла. Упродовж іще п’яти років В’ячеслав Вікторович, як відданий лицар, боронив експериментальну ділянку заводу від розорення, рятував унікальну колекцію заводського музею. І домігся разом із народним художником Іваном Зарицьким (1929—2009 рр.), щоб усі гутні й кришталеві шедеври київських майстрів були передані для експонування в Національний музей історії України.
У 2000-х В. Дудіну, який переходить з фірми на фірму, вдається до відчайдушних спроб відродити київську школу художнього скла, і останнім його прихистком стала приватна фірма «АртГласс», що вселяло надію славетному митцю на світле майбутнє українського «мистецтва вогню».
КОМПОЗИЦІЯ «ДЕФІЛЕ». КОЛЬОРОВЕ СКЛО. 2000 Р.
В’ячеслав Вікторович у одному виявляв постійність: у збереженні в творчості незмінно експериментальної тональності, що нерідко мало сміливий концептуальний характер (композиція «Віртуальний діалог», 2009 р.). Цим він був і залишається цікавим глядачеві, враженому його високопрофесійним володінням матеріалом, що незмінно підкорявся дотику рук художника (комплект «Дачний», 1983 р.; композиція «Повний місяць», 1984 р.; «Картинки з ярмарку», 2009 р.).
Майстер, який за життя пізнав і розкрив, мабуть, усі таємниці, приховані в художньому склі, що впродовж тривалого творчого шляху дозволяло йому бути таким різнобічним і різноплановим, часто ніби й не схожим на себе (композиція «Дефіле», 2000 р.) Саме таким — дивовижно різним високим професіоналом презентує митця ювілейна виставка в залах Національного музею українського народного декоративного мистецтва, колектив якого незмінно зберігає пам’ять про незабутнього київського творця чарівного скла В’ячеслава Дудіна.
Виставка діятиме до 15 вересня.
