З 24 по 29 квітня в Києві проходитиме Перший український міжнародний кінофестиваль неігрового кіно «Контакт», засновниками якого виступили Міністерство культури та мистецтв України, Національна спілка кінематографістів України, телеканал «1+1» і Фонд неігрового кіно ім. Лариси Роднянської. Нагадаємо, що свого часу саме Лариса Зиновіївна Роднянська (1938—2004), яка довгі роки керувала студією документальних фільмів «Контакт», ініціювала створення такого фестивалю — звідси й назва.
На другій прес-конференції кінофестивалю (що відбулася в п’ятницю в Києві в рамках іншого фестивалю документальних та науково-популярних фільмів — «Кінолітопис-2005») було оприлюднено його програму. Як зазначив президент «Контакту» Олександр Роднянський, найважливішим є той факт, що фестиваль — це не просто конкурсна програма плюс церемонія нагородження переможців. Створити «те саме підґрунтя, на якому і зростатиме українське документальне кіно» мають ретроспективи фільмів (Франсуа Рейшенбаха, Віталія Манського, студії «Контакт», українського кіно 1960 х та ін.),«круглі столи» (передбачається, зокрема, обговорення загальних проблем українського документального кіно та проблем світової інтеграції національної кінематографії), а також майстер-класи відомих українських і закордонних документалістів. Олександр Роднянський відзначив, що команді фестивалю вдалося все ж таки створити умови для того, щоб окремо існував український національний конкурс (18 фільмів. — М. М. ). До того ж українські фільми (Олександра Столярова, Валентина Васяновича, Романа Ширмана та ін.) добре представлені в міжнародній програмі.
За словами відомого кінокритика Сергія Тримбача, про неігрове кіно в Україні можна говорити твердо: воно є. Але існує велика проблема з показом цих фільмів. До того ж «в нашому неігровому кіно спостерігається явний ухил в пізнавальне, меморіальне кіно й майже немає публіцистичного, аналітичного, соціального кіно».
З огляду на це, одним з найважливіших завдань Олександр Роднянський вважає інформування тих, хто братиме участь у фестивалі, про різні системи фінансування, дистрибуції та інтеграції документального кіно в значно ширший контекст. Йдеться, зокрема, про те, «щоб документальне кіно стало такою ж самою важливою частиною суспільної думки, якою воно має бути та колись було, і є в країнах, поруч з якими ми існуємо». Щодо того, що називається соціальною аналітикою, якої бракує, так званого художнього документального кіно, хто власне здатний на це, то, на думку Олександра Роднянського, з’ясувати все це якраз і може такий «інститут експертизи, яким завжди є фестиваль». Без цього інституту, вважає президент «Контакту», як і без системи підготовки кадрів, кіноіндустрії взагалі не існує. А головною метою (і мрією) організатори фестивалю якраз і бачать можливість «спілкуватися та існувати в кіноіндустрії».
