Учора, 15 травня, в день народження Михаїла Булгакова, біля пам’ятника відбулися традиційні читання творів письменника іноземними мовами, а у музейній бібліотеці є видання у перекладах на 36 мов. Гості могли вибрати книжку (деякі принесли екземпляри з особистої колекції) і прочитати у мікрофон фрагмент із улюбленого твору Михаїла Опанасовича.
«ДІМ ЯК ПОШТОВА СКРИНЬКА»
Під такою назвою відкрито виставку, яка є захоплюючою розповіддю про культурний вимір доби на прикладі життя одного будинку. Перший зал — це історія європейської епістолярної традиції та процес створення листа від паперового аркуша до поштової скриньки. Старовинні експонати — сталеві пера, чорнильниці та фігурки звірів для утримання паперу, прес-пап’є, конверти та теки для листів нагадають про часи, коли паперові листи були єдиним засобом комунікації, каліграфія вивчалась як окремий предмет, стиль свідчив про освіту та світськість особи, а гарний почерк вважався особливим талантом.
Другий зал представляє епістолярну спадщину родини Булгакових; а писали вони багато і часто, листуючись з родичами, друзями, колегами. Родинний булгаковський архів, збережений сестрою Надією, є унікальним документом часу, з якого дізнаємося про життя Києва початку ХХ століття, традиції дому, виховання та освіту, про літературні, музичні, театральні захоплення молодих Булгакових. Листи матері Варвари Михайлівни до дітей, на яких у майбутньому чекали важкі випробування, вражають — стільки в них турботи та сподівання передати вічні людські цінності, що сьогодні не втрачають актуальності. Мамині послання, наче спільний текст, наповнюють інсталяцію «Лист мами» (автор ідеї — художник виставки Бадрі Губіанурі). А інсталяція «Письмовий стіл» містить 15 листів письменника, у тому числі — один із п’яти листів до влади, поруч — самвидав роману «Записки покійника» («Театральний роман», що починається з «епістолярної» зав’язки) з дарчим підписом сестри Надії та особисті речі письменника.
До речі, відвідувачі виставки мають можливість власноруч написати листа гусячим або сталевим пером та чорнилами, щоб буквально на дотик відчути епоху, в яку епістолярний жанр існував як вид мистецтва.
ПРО ХАЗЯЇНА ДОМУ №13 ВАСИЛЯ ЛИСТОВНИЧОГО
Міжнародний день музеїв, що відзначають 18 травня, цьогоріч має тему, оголошену Міжнародною радою музеїв ІСОМ: «Музеї і суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване». Музей Булгакова, приєднуючись до проекту, відкриє виставку «Остання адреса», присвячену хазяїну дому №13 Василю Павловичу Листовничому (1876—1919). Він був титулярним радником, інженером, архітектором Київського навчального округу, дійсним членом відділення Київського імператорського технічного товариства, інженер правління Київського товариства шляхів сполучення. Листовничий викладав у школі десятників та у Художньому училищі, мав ордени св. Станіслава ІІІ ступеня, св. Анни ІІІ ступеня. А ще він автор державних та приватних споруд, серед яких до наших днів зберігся будинок Четкова у Вінниці (1912 р.), Василь Павлович опікувався школами, пансіонами, притулками для бідних в усьому окрузі...
ВИСТАВКА «ДІМ ЯК ПОШТОВА СКРИНЬКА» РОЗКАЗУЄ ПРО КУЛЬТУРНИЙ ВИМІР ДОБИ ХХ СТ. НА ПРИКЛАДІ ЖИТТЯ ОДНОГО БУДИНКУ
У 1909 р. Листовничий купив на Андріївському узвозі садибу з чотирьох флігелів, у центральному з яких, на другому поверсі, жила вдова Афанасія Івановича Булгакова, професора Київської духовної академії, з сімома дітьми та родичкою чоловіка. Василь Павлович не відмовив Варварі Михайлівні і залишив її сім’ю на другому світлому поверсі, а сам із дружиною і донькою зайняв вологий і темний перший поверх. Чимало сил і коштів вклав хазяїн в удосконалення садиби та двору.
З 1917 по 1919 рр. Листовничий зберігав свій статус, мав охоронну грамоту. У ніч з 6 на 7 червня 1919 р. був заарештований губчека «за контрреволюційну діяльність» і відправлений до Лук’янівської в’язниці. Коли арештантів на баржах переправляли в табори на північ, кілька в’язнів намагалися втекти. Під час обстрілу Листовничий загинув у водах Прип’яті, тіла його не знайшли... Дім №13 — остання адреса достойної людини-трудівника, благородного інтелігента, пам’ять про якого має бути повернута.
Йдеться також про долі людей з близького оточення булгаковської сім’ї: вітчима Михаїла Булгакова — Івана Павловича Воскресенського, зятів — Леоніда Карума, Андрія Земського, Миколи Давидова. Окрема сторінка з історії Київської духовної академії та її викладачів — отця Олександра Глаголєва, професорів Василя Екземплярського та Петра Кудрявцева. Їм присвячені нові матеріали в експозиції музею.
