Виступ студентів класу клавесина Музичної академії імені Петра Чайковського — Лариси Бондар, Олександри Копань та Ольги Шадріної на ХII конкурсі органістів і клавесиністів імені Йоганна Себастьяна Баха в Лейпцигу журі відзначило спеціальною премією Ваrenreiter Urtext-Preise
У цьому році конкурс був приурочений відразу до двох ювілеїв — свого 50-річчя і 250-річчя від дня смерті Баха, і, можливо, саме значущість дат підняла загальну планку змагань. Першої премії (DM 12000) нікому з учасників завоювати не вдалося. Два володарі другої премії (з Німеччини та Нідерландів) і один — третьої премії (з Франції) разом з місцями одержали й практично всі додаткові призи. З 60 конкурсантів тільки українці, окрім переможців, були відзначені спеціальною нагородою. На думку керівника класу клавесина НМАУ імені Чайковського Світлани Шабалтіної, в Лейпцигу визнали насамперед високий загальний рівень школи клавесинної гри в Україні: «До нас поставилися з великою цікавістю, навіть з якимсь захопленням, оскільки ніхто не передбачав, що в Україні настільки сильне виконавство на клавесині». Для того щоб брати участь у Бахівському конкурсі клавесиністів та органістів, необхідно мати не тільки талант і масштаб підготовки, але й спеціальні знання, без яких конкурсну програму зіграти просто неможливо. Йдеться про канони імпровізації, розшифрування нот, правила гармонізації. Старовинна музика в корені відрізняється від звичної всім нам «традиційної» романтичної музики хоча б тим, що тут не потрібно заучувати твори напам'ять, це просто не треба. Старовинні твори, як мова хорошого оратора, щоразу передбачають нові й несподівані музичні думки. Колись Шабалтіна чи то жартома, чи то всерйоз порівняла старовинну манеру виконання з джазом: «Це помітне, хоча й досить грубе порівняння. Воно лише дозволяє відчути весь абсурд спроб записати нотами те, що повинен уміти робити на інструменті хороший виконавець старовинної музики, якщо він прагне автентичності звучання. Його імпровізацій неможливо зафіксувати так само, як і гру джазмена». Учасникам лейпцизького конкурсу знадобилися знання та вміння грати не тільки музику Баха, але і його попередників, зокрема Луї Куперена (його так звані прелюдії без тактових рис), токати Йоганна Фробергера. На другому турі програма передбачала уміння розшифровувати витриманий бас у сонатах Кореллі, володіння так званим змішаним стилем, який був представлений творчістю Георга та Готліба Муффатів. На третьому турі звучали сонати синів Баха, що також передбачають спеціальні розшифровки. Журі конкурсу клавесина очолював відомий музикант із світовим ім'ям, Густав Леонгард...
— Хто з виконавців на конкурсі вам сподобався найбільше? — звернулася кореспондент «Дня» із запитанням до Світлани ШАБАЛТІНОЇ.
— Цього року в Лейпцигу на конкурсі клавесиністів не була представлена Англія, а з країн колишнього Радянського Союзу про себе заявила тільки Естонія. Що ж до моїх уподобань, мені дуже багато дали нідерландські музиканти. Часом мені здавалося, що я чую озвучення всіх тих трактатів, які мені доводилося опрацьовувати, щоб наблизитися до автентичності у грі. На високому рівні були й музиканти з Кореї, Китаю та Японії. Клавесин вимагає «подробиць», уваги до деталей, що є досить співзвучним східному типу культури, і загалом східні музиканти грали бездоганно, але я помітила, що на Заході з'являється дедалі більше шанувальників слов'янської школи. У нашій грі багато теплоти. Мені здається, що наша школа ще заявить про себе саме завдяки артистизму, емоційності.
— А яка традиція клавесинної гри в Україні?
— Про багату українську традицію клавесинної гри свідчить і нотна колекція Розумовських, і відомості про культуру виконавства в поміщицьких маєтках. Що ж до конкретно класу клавесина, то, незважаючи ні на яке давнє коріння, мені довелося починати з нуля. Дуже багато сил було покладено на те, щоб довести насамперед самим піаністам, що клавесин і фортепіано — різні всесвіти. Клавесин — не ударний, а щипковий інструмент, його палітра — це палітра гітари, лютні тощо, а це особлива культура слухання, мислення, та й просто гри. Але, не знаючи особливостей клавесина, неможливо зрозуміти не тільки Баха або Моцарта, але навіть французьких імпресіоністів або Скрябіна.
— Виходить, що знання клавесина, як і знання сольфеджіо або музичної літератури, наприклад, необхідне кожному музиканту?
— Цього року в Музичній академії передбачається ввести клавесин для студентів першого курсу фортепіанного факультету. По-моєму, це досить мудре рішення. Клавесин надзвичайно розвиває. Це і знання мов, і точне грамотне виконання зразків музичної класики. Нехай не всі студенти оберуть клавесин своєю спеціальністю, але вони по-іншому подивляться на фортепіано, їхній рівень від цього незрівнянно зросте.
