Знамените місто біля Чорного моря — Одеса — вічно святкове і багатолике. Тут на повні груди вдихаєш насичене морським бризом повітря, а весна тішить око багатою палітрою весняного різнобарв’я. Порто Франко спочатку замислювалося як відкрита зона для торговельно-економічних зв’язків, а тепер затвердило себе яскравою географічною точкою міжнародної культури. Фестиваль «2дні&2ночі», який відбуватиметься 21—23 квітня, — яскравий тому приклад.
Одеська філармонія традиційно відкриває свої двері вже XXIV Міжнародному фестивалю сучасного мистецтва «2дні&2ночі», одному з найбільших форумів нової академічної музики в Україні. Понад 100 музикантів із 30 країн світу продемонструють унікальні форми і жанри сучасного мистецтва, причому в унікальному форматі, який неможливо поділити на концерти: музиканти виступають нон-стоп, з невеликою перервою між номерами.
Ідеологом і натхненником цього унікального і шанованого в усьому світі музичного форуму стала відомий композитор, професор Одеської консерваторії — Кармелла Цепколенко.
— Кармелла, чи змінюється щось із часом у концептуальному підході до фестивалю і його програми?
— 24 роки тому я зі своїми однодумцями — професором Фрайбурзької консерваторії Бернгардом Вульфом, який став незмінним президентом фестивалю, і моїм чоловіком, прекрасним музикантом Олександром Перепелицею-старшим, який взяв на себе всі труднощі адміністративного керівництва, — задумали фестиваль у формі музичного твору, можливо, мегасимфонії, яка розгортається у своїй дії не на 40 хвилин, а на цілих 48 годин фактично безперервного звучання. І, звичайно, цей величезний твір не обмежується лише музичним компонентом. Тут органічно вплетені елементи театралізації, мають місце інсталяції, своєрідні хепенінги та інші форми сучасного світосприйняття.
Потрібно сказати, що театральність властива практично всім моїм творам, а найбільшою своєю авторською гіперструктурою вважаю фестиваль. У кожному з них намагаюся втілити своє бачення світу, розуміння і відчуття майбутнього, якщо хочете, власну філософію, намагаюся об’єднати світову сучасну музику (адже в кожному фестивалі беруть участь композитори і музиканти з 30—40 країн) єдиним емоційним поривом. За відчуттями, ми переходимо на новий рівень розвитку, що звертається до вселенського відчуття і розуму. Тому кожен фестиваль формує свій новий простір, з власними новими ідеалами, відмовляючись від стереотипів, відрікаючись від традиційних атрибутів. Колись у дисертації я розробила наукову концепцію під назвою «Сценарна розробка музичного матеріалу», суть якої полягає в тому, що композитор у кожному творі виступає не тільки як композитор, а і як режисер, сценарист, детермінуючи вигадування музики покроковим сценарієм. У формуванні кожного фестивалю застосовую цей формотворчий принцип. Тут я виступаю в триєдності — автор-сценарист-режисер, створюючи твір глобальної макроформи. Компоную різні твори музики сучасних композиторів, як структурні елементи своєрідної чотиривимірної форми — перший день, перша ніч, другий день, друга ніч — і програма фестивалю вишиковується, як єдиний сценарій, об’єднаний ідеєю розвитку. І кожна з частин стає новим твором, який потрібно прослухати, аби виявити і зрозуміти вміщені в ній сенси.
— За 24 роки існування цього музичного форуму, яка музика з «нової» перетворилася на «класику»?
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ КАРМЕЛЛИ ЦЕПКОЛЕНКО
— Якщо ми поглянемо на історію, то помітимо, що все нове не знаходить підтримки у своїх сучасників, мабуть, заважають сталі стереотипи, які домінують у той чи інший період у суспільстві. Є різноманіття музичних напрямів — академічна музика, популярна, рок, джаз тощо. Гендель і Бах, Моцарт і Штраус, Лисенко і Бріттен, Лятошинський і Малер — список можна продовжувати нескінченно — всі вони свого часу були представниками «нової музики». Руйнування цих стереотипів, утвердження нових і робить можливим переміщення в свідомості людей «нової музики» в розряд «класики». Отже, поки ми ще в дорозі.
— Які «родзинки» в програмі цього року?
— Однією з прем’єр фестивалю є блок під назвою «Наша пам’ять», присвячений 70-річчю утворення держави Ізраїль. Кульмінацією цього блоку буде виступ відомого бас-баритона єврейського походження з Австрії — Руперта Бергмана. Це будуть дві прем’єри в Україні — він виконає музичний твір ізраїльського композитора Елли Мільх-Шеріфф, «Пісні кабаре», у супроводі Марини Перепелиці (фортепіано), а завершить цей блок — масштабний твір Віктора Ульмана, відомого австрійського композитора єврейського походження, якого в 1944 році спалили в Освенцимі. Навіть перебуваючи у концтаборі, він продовжував писати музику, і у нас виконуватиметься його останній твір «Життя і смерть корнета Крістофа Рільке» на вірші Райнера Марії Рільке. Головний герой корнет Рільке — предок відомого поета. Цікавий сюжет належить до періоду сімнадцятого століття, війни з турками. Цей твір триває півгодини, він достатньо об’ємний, серйозний, виконує його Руперт Бергман разом з Олександром Перепелицею (фортепіано). Виступ Руперта — завжди свято для музичної Одеси, він не перестає нас дивувати, і захоплювати. Крім того, що він неперевершений вокаліст, він ще й прекрасний актор, і ми з нетерпінням чекаємо на цю міні-виставу.
Крім того, на фестивалі будуть виконані твори ізраїльських композиторів Еммануеля Вайля і Гілада Гохмана у виконанні відомого італійського дуету ISAKAR (саксофон-фортепіано).
Неоцінимою є підтримка Посольства Ізраїлю в Україні, яку наш фестиваль отримує вже багато років, — кожного разу або музиканти приїжджають до нас з цієї країни, або звучить музика, написана ізраїльськими композиторами.
Серед учасників фестивалю ми почуємо цікавий дует з Італії, ISAKAR DUO у складі саксофоніста Ізабелли Стабіо і піаніста Кармело Лука Самбатаро. Також вперше на нашому фестивалі буде тріо «Сіна Тегменто» — це сопрано, кларнет і фортепіано. Співачка Нао Хігано з Японії, а кларнетист Мартін Адамек і піаністка Зузана Біщакова — зі Словаччини. Приїзд цього ансамблю пов’язаний з менеджерськими зусиллями Ольги Сметанової (Словаччина), яка разом з тріо також вперше відвідає наш фестиваль. Вона — Генеральний секретар Міжнародного товариства сучасної музики / ISCM, членом якого є наша Асоціація Нова музика, яка представляє Україну в цьому міжнародному співтоваристві, що налічує 68 країн. Чекаємо вперше перкусіоніста з Італії Симоне Беневенті з програмою «Звукові контейнери» — у нього абсолютно особливі ударні інструменти — тихі. Вони зберігаються в коробочці, схожій на скриньку для коштовностей, вона відкривається — а там такі скриньки, і в кожній лежать предмети: то віяло, то якісь цвяшки, шпильки... і на всьому цьому можна грати. Серед учасників також знаменитий швейцарський ансамбль Еnsemble fur neue musik zurich. Вони їдуть дуже великою командою і привозять вельми цікавий твір, який називається «Коли джаз цілує нову музику» (...when New Music is kissed by Jazz...). У складі ансамблю — два джазові музиканти, ударник Лоренс Хаас і Філіпп Шавфельбергер, що грає на електрогітарі. Почуємо ми також і прекрасний швейцарський дует скрипалів у складі Якуба Дзялака і Ганни Савицької. Звичайно ж, будуть ансамблі перкусії з Фрайбурга і Базеля, якими керує наш постійний президент фестивалю, професор Бернгард Вульф. Вперше виступить дует Сніжана Нешич (баян) і Ліза Верган (скрипка) з Німеччини та багато інших. Серед українських музикантів — прекрасний, самобутній піаніст з Києва Євгеній Громов, який представить програму «Молодий Сильвестров». Також порадує своїм виступом український баяніст Роман Юсипей, який спеціально на фестиваль приїде з Німеччини. Ми зустрінемося ще з одним новим членом нашої фестивальної команди — неперевершеним контрабасистом Назарієм Стецем з Києва. Вперше на фестивалі звучить «Соло-Соліссимо» контрабаса. У концерті-прелюдії виступлять відомі львівські музиканти, композитор і піаніст, Олександр Козаренко і скрипаль Лідія Шутко. Велику програму готує також одеський ансамбль Senza Sforzando, під керівництвом Олександра Перепелиці-мол. та багато інших. Але, як кажуть, краще один раз почути.
— Творча складова фестивалю — незмінно висока. Зацікавленість держави — нижча за «рівень моря». Чи можливо щось змінити, чи ентузіазм організаторів — «наше все»?
— Ну, чому ж, маю з вдячністю сказати, що країна в особі Одеської облдержадміністрації, Одеської обласної ради і Одеської міської ради, з дня заснування фестивалю регулярно надають посильну фінансову підтримку. Надавало, нехай вельми скромну, але підтримку і Міністерство культури України, проте цього року, у зв’язку з реконструкцією і створенням окремої фінансової структури у вигляді Українського культурного фонду, який почне працювати лише з травня, нам не вдалося отримати підтримку держави. На жаль, допомога міністерства завжди була мінімальною, і ми сподіваємося, що зі створенням (з чуток) більш демократичної структури у вигляді Українського культурного фонду, можна буде чекати і на більш ефективну підтримку інноваційних прогресивних ідей. Недержавні структури — Німецький культурний центр — Гете-Інститут у Києві, Німецький культурний центр Баварський дім Одеса, Посольство Держави Ізраїль в Україні, Благодійний фонд Андрія Азарова, Благодійний фонд Ціацан, та інші впродовж багатьох років підтримують фестиваль.
Вже набридло повторювати з року в рік прописну істину, що мистецтво не може самостійно себе утримувати і потребує підтримки не лише держави, а й БІЗНЕСУ. Для цього потрібно ухвалити відповідні закони, аби БІЗНЕСУ було вигідно вкладати кошти в культуру — лише тоді можна зрушити з мертвої точки. А так все відбувається лише на рівні власного ентузіазму і «підтримки штанів», рухаємося по низхідній. У цьому причина нашого постійного відставання і постійного «наздоганяння». Адже за своїм потенціалом ми, українці, можемо створювати інноваційні проекти і диктувати світову моду, наш фестиваль якраз з цієї серії інновацій у сфері світової культури. Впевнена, що при відповідній політичній волі і затвердженню прогресивних законів, що сприяють розвитку культури, ми швидко перетворилися б на один з центрів європейської і світової культури, разом з Німеччиною, Францією, Ізраїлем та США.
— Що нового представить цього року сама Кармелла Цепколенко?
— Вперше на фестивалі буде виконано мій твір — «Саморефлексії, 1, 2» для фортепіано і магнітофонної стрічки, у виконанні прекрасної піаністки Тетяни Кравченко, і, хоча цей твір написаний ще у 1996 році, коли я була на стипендії в електронній студії за програмою «Art links» у Нью-Йорку, на фестивалі він виконується вперше.
