Відвідування виставок у часи тривалої пандемії стає дійсно важливим і нагальним дійством для усіх поціновувачів мистецтва, кожна нова експозиція сприймається як свято, особливо – коли автор мав намір його влаштувати. Серія робіт, присвячена Венеції загалом і карнавальному дійству зокрема, яку створила Ольга Петрова, це блискуче довела. Причому – вже двічі!
Мисткиня розпочала роботу над цією серією навесні 2020 року після подорожі Італією. З тотальним локдауном їхня група туристів розминулась буквально на два дні, встигли повернутись додому. І вже тут, разом з усім світом Ольга Петрова спостерігала, як безжурні дні маскарадів та урочистих процесій змінюються медичними масками та відчуттям тотального безсилля. Для художниці робота над виставкою стала справжнім порятунком: «У Києві мій «Венеційський карнавал» розпочався в майстерні на двадцяти п’яти полотнах. Так продовжилися уявні прогулянки містом «вічного свята», що його відродив Федеріко Фелліні. Робота над полотнами стала щасливою пригодою всупереч ковіду 2020 року».
Щойно навесні цього року виставка була розвішена у привітній виставковій залі Національного музею «Київська Картинна Галерея» і готувалось урочисте відкриття проєкту під назвою «Венеція. Карнавал. Фелліні» (кураторка Олена Боримська), як у місті знову оголосили локдаун. Кілька тижнів картини висіли у спустілих залах. Склалось так, що через напружений виставковий графік експозиція стала доступна публіці буквально лиш на один день – 18 травня, у Міжнародний день музеїв. Але такої кількості відвідувачів, яку вмістив того дня музей, годі й було очікувати. Ось так іронічно склались стосунки серії робіт, яка з’явилась через пандемію, з її представленням публіці у час чергових карантинних обмежень.
Власник галереї «АВС-арт» (Київ, Глибочицька, 32В) Михайло Поживанов настільки проникся експозицією та духом карнавалу, що запросив виставку до власних залів. Завдяки творчим зусиллям арт-директорки Алли Маричевської присвячена Венеції досить камерна серія зовсім по-іншому заговорила з глядачем у новій локації з гаслом «Карнавал триває». Цікавим доповненням виставки стали роботи Ольги Петрової 1990-х років, з яких у її творчості починалась тема Арлекінів, машкари та метафоричного осмислення трагічної комедії людського буття. Це дозволило вийти з виміру серії-враження на більш глибоке розуміння творчості Ольги Петрової і стимулювати пошук інших смислів її живописних полотен.
У галереї АВС відмітили: «Ми вдячні пані Ользі за можливість побачити й відчути атмосферу Венеційського карнавалу, втілену в її роботах, й поспілкуватися з художницею в щирому мистецькому товаристві. Артистичне дійство триває, спонукаючи замислитися про значення маски в історії світової культури... Кожна картина має свою енергетику й особливу емоцію, кожен образ по-різному відгукується глядачам».
Творче кредо Ольги Петрової – мистецький ідеалізм, для неї колір втілює Бога як світло. Мисткиня вважає: фізичний аспект кольорів виявляє ідеальні сутності буття людства, саме тому кольоропис є для неї єдино правильним шляхом до бачення «духовним зором».
Складно говорити про якісь окремі роботи, хоча багато з них заслуговують на коментар. Саме серійність стала визначальною для передачі замислу авторки, адже кожне полотно по суті є цеглинкою, що будує цілісне враження і передає задум-висловлювання авторки. Венеція постає перед нами і у блиску масок, і у забрьоханих закуточках з пошарпаними стінами, і в банальних знаках-символах міста, якими є гондоли, крилатий лев чи впізнавані абриси мостів, і водночас – в тіціанівській Ассунті, що зноситься над водами Венеції. Усвідомлення грандіозного культурного спадку, яким саме є це надзвичайно контрастне місто, навалюється невпинною хвилею.
Виставка Ольги Петрової викликала такий інтерес, що її запросили з «гастролями» до Львову навесні 2022 року, тож ми знову скажемо: «Карнавал триває!».
Довідка «ДНЯ»
Ольга Петрова — художник, мистецтвознавець, доктор філософії, член Національної спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України (2006). Працює як художник, історик та критик мистецтва (автор п’яти монографій та понад 800 статей). Її творчий метод як художника — кспресіонізм, метафоризм, нефігуративізм.
Роботи зберігаються в колекціях Міністерства культури та мистецтв України; Національної спілки художників України; художніх музеїв Чернівців, Чернігова, Хмельницького; Національного художнього музею України (Київ); Музею мистецтв Грузії; галереї «Ситракут» (Калькутта); музею «Яд-Ва-Шем» (Єрусалим); Британського музею (Лондон) а також у приватних колекціях Києва, Москви, Лондона, Ноттінгема, Амстердама, Калькутти, Торонто, Будапешта, Осаки.
