Цей метод перестали використовувати у XIV ст., а нині він відроджується. Замість звичної палітри художник використовує дерев’яну дошку, електричну праску та десяток воскових олівців. Майстер експериментує, працює над вдосконаленням авторської техніки, яка поєднує нанесення різнокольорового тиньку з гравюрою.
— Восковим живописом або енкаустикою захопився ще 2012 року. Це, до речі, перша живописна техніка в історії людства, яка сягає своїм корінням ще Давнього Єгипту. Тоді не було олійних чи темперних фарб — лише віск, який розтоплювали, додавалися мінерали для кольору і писали на камені, полотні, дереві. У нас перші ікони також були написані восковими фарбами. Але з винаходом у XIV столітті олійних фарб її призабули, — розповідає Олександр ПЕЛЕШКО. — Техніка складна, вимагає значних зусиль і часу. Я дещо модернізував цей метод. Щоб не плавити віск лопаткою, використовую звичайну праску. Вона допомагає розтопити воскові олівці і створити зображення, ніби у 3D-форматі. Спочатку наношу фарбу на розжарену праску, а потім на папір.
Головна перевага такої роботи — рельєфність. Такі картини можна відчути на дотик, погладити кожну гілочку, квітку, образ. Але є у творчому доробку майстра не меш вражаючі роботи, які вінницькі мистецтвознавці називають поміж себе «живописними витинанками». Це полотна, написані в авторській техніці — сграфітографії. Сграфіто — це найдавніша техніка, яка виконується на величезних площах, нанесенням різнокольорового тиньку, а гратографія — вид гравюри. Художник поєднав ці дві техніки у мініатюрі і винайшов авторський жанр.
— Коли я займався оформленням Ямпільського краєзнавчого музею, в залі національно-визвольної боротьби треба було створити експозицію штурму Ямпільської фортеці. Довго до цього підходив і думав, як би її відтворити. Стіни були зеленого кольору, пофарбовані поверх водоемульсійної фарби. Я вишкрябав зображення просто на експозиційній стіні. Це було схоже на гравюру, — пригадує майстер. — Навчаючись у Львівському поліграфічному інституті ім. Федорова почав працювати у цій техніці, наносив шарами водоемульсійну фарбу, гуаш і голкою гравіював. Складно було знайти рецептуру. Після численних спроб почали виходили цікаві роботи. Це єдині картини, які я не продаю...
Олександр Петрович понад 20 років викладав живопис у Ямпільській загальноосвітній школі. Нині працює у Вінницькому коледжі архітектури і будівництва. Є активним учасником пленерів скульпторів-каменотесів. Його скульптури представлені в історико-культурному заповіднику «Буша», в місті Сороки, а ілюстрації прикрашають дитячі книжки. У творчому доробку майстра кілька сотень робіт, виконаних у різних техніках, які зберігаються у приватних колекціях по всьому світу. Олександр Пелешко — член Спілки народних майстрів України, неодноразовий учасник обласних, всеукраїнських виставок, призер міжнародних конкурсів, а для мене — просто вчитель.
