На узбережжі Коста-Брави покази відбувалися (за підтримки Центру Довженка та Державного агентства України з питань кіно) під час Фестивалю документального туристичного кіно «Світ мандрів».
Українська ретроспектива складалася з 10 картин 1929—2012 років, тематично та сюжетно пов’язаних з подорожами: «Людина з кіноапаратом» (1929), «Якось улітку» (1936), «Білий птах з чорною ознакою» (1971), «Довгі проводи» (1971), «Мамай» (2002), «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (2011), «Істальгія» (2012), «Моя країна Україна» (2012). Окремо в конкурсі змагалися українські стрічки — «Розова-берьозова» і «Подорож до залізних птахів» (режисер Марина Гришай), «Повернення» (режисер Олександр Ратій), Valtari, «Смерть моряка річкового флоту», і «У вас дім далеко від нас» (режисер Анжела Богаченко).
Показ відкрила відреставрована версія фільму Дзиґи Вертова «Людина з кіноапаратом» у новому музичному супроводі квартету Віталія Ткачука. Картина розказує про один день людини, яка мандрує містом з кіноапаратом і знімає навколишнє бурхливе життя... Це — найзнаменитіший твір знаменитого документаліста Дзиґи Вертова, яким він запам’ятався більшості глядачів і увійшов до всіх кінохрестоматій світу!
— Цей проект проводили спільно з Асоціацією «Руський дім в Каталонії», яким керують наші співвітчизниці Віра Новосьолова та Олена Гвоздєва, які майже 20 років тому переїхали з Києва до Льорет-де-Мар на Коста-Браві. Нас познайомив генеральний директор МКФ «Молодість» Андрій Халпахчі. У них давно було бажання провести покази української програми в рамках їхнього невеличкого Фестивалю туристичного кіно, — розказав заступник генерального директора Національного центру Олександра Довженка Іван КОЗЛЕНКО. — Так, навесні в Барселоні ми погодили спільне проведення ретроспективи. Центр склав програму, оцифрував стрічки, які досі існували лише на негативних плівках. Так виник цей проект — як «пілотний» великої української ретроспективи в Каталонії, що має відбутися навесні наступного року в Барселоні.
Нині за кордоном про наш кінематограф майже нічого не знають — відомі лише деякі фільми як частина масиву «радянського» чи «російського» кіно. Наше кіно — це наша ідентичність, і водночас — найкращий спосіб промоції української культури у світі.
Прем’єрну масштабну програму циклів українського кіно в Барселонській та Мадридській фільмотеках нині тільки формують. За словами Івана Козленка, покази мають відбутися натомість у Києві, адже заплановано паралельно ретроспективу каталонського та іспанського кіно.
Очільник програм фільмотеки Каталонії у Барселоні Октаві Марті Колль, під керівництвом якого нині обирають фільми для циклу українського кіно, переконаний, що каталонці мусять побачити кращі стрічки українських кінематографістів.
