Колись «лаврою» називали темно-синю фарбу, видобуту з тропічної бобової рослини. У давнину «лавровою гілкою» нагороджували звитяжців, які перемагали супротивника на полі бою... І зовсім невипадково цього року за багатолітню працю на ниві книжкової графіки Костянтин Тихонович Лавро став лауреатом Шевченківської премії за ілюстрації до творів класиків вітчизняної літератури та монументальні розписи на теми українських народних казок у Київському академічному театрі ляльок.
На сьогодні у творчому доробку митця десятки проілюстрованих книжок, які побачили світ не лише в Україні, а й в країнах Європи та Америки. Серед них: «100 найкращих українських народних казок» (томи 1, 2), «Ніч перед Різдвом» Миколи Гоголя, «Різдвяна рукавичка», «Пан Коцький», «Абетка» та інші. Ці твори з повним правом можна назвати своєрідною візитівкою видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га». Їхня унікальність полягає в тому, що вони неповторні за своїм художнім оформленням. Книжки з ілюстраціями Костянтина Лавра ламають звичне уявлення про видання, розраховане на зовсім маленького читача.
Варто назвати хоча б книжку для дошкільнят «Абетка», яка багато разів перевидавалася і досі користується колосальним попитом на ринку літератури для малечі. Понад тридцять кольорових ілюстрацій до кожної літери алфавіту, з вигадливим сюжетом і характерними образами, які одразу запам’ятовує дитина і які спонукають її до асоціативного мислення.
Розповідаючи про своє становлення як ілюстратора книжок для дітей, Кость Лавро згадує шкільні роки, навчання у Республіканській художній школі ім. Т. Шевченка у Києві. З особливим пієтетом Лавро висловлює слова вдячності першим учителям — Ліні Петрівні Стебловській та Євгену Олексійовичу Звєздову, які фактично визначили його майбутнє. Трохи згодом, уже навчаючись в Українському поліграфічному інституті у Львові, своїми наставниками Костянтин Лавро вважав Івана Остафійчука та Феодосія Гуменюка — видатних художників у царині графіки та живопису. Їхні роботи на межі 1970—1980-х років мали колосальний вплив на нього, спонукали до пошуку власного художнього стилю.
Життєвою практикою підтверджено, що кожному, хто опановує будь-яке ремесло, на перших порах доводиться наслідувати досвідченіших майстрів. От і Кость Лавро, навчаючись у поліграфічному інституті, шліфував власну художню майстерність, переймаючи манеру визнаних графіків. Водночас він був неперевершеним серед однокурсників у звичайному малюванні олівцем. Природний талант, розвинутий у художній школі, сповнював легкістю академічні малюнки, які він створював упродовж студентських років.
Однак здобутих у художньому освітньому закладі знань виявилося замало, коли Кость Лавро, вже як дипломований фахівець, почав працювати у журналі «Барвінок». Тепер йому довелося на практиці вчитися образному мисленню, без якого на світ не з’явиться жоден справжній мистецький твір.
— Багато хто помиляється, коли вважає створення ілюстрацій до дитячих видань справою несерйозною, легковажною, — каже Костянтин ЛАВРО. — Жанр книжкової графіки завжди буде затребуваним, бо художник, ілюструючи книгу письменника, ніби дарує їй друге життя. І справжньої творчої удачі митцем досягнуто, коли його ілюстрації, порівняно з прозовим чи поетичним твором, є такими само цінними щодо образності, сюжетності, глибини розкриття теми.
Своєрідний творчий тандем — письменника і художника — не раз виникав у творчій кар’єрі Костянтина Тихоновича. Згадати хоча б одну з перших оформлених ним книжок — збірку прозових творів метра сучасної української літератури Василя Шевчука або книжку поезій Миколи Вінграновського, що вийшла друком у видавництві «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га».
Ілюстрації до різних видань переконливо свідчать, що для художника-графіка не виникає жодних труднощів у розкритті тематики книжки. Насамперед це досягається завдяки створеній ним галереї образів, майстерно вмонтованих у композицію графічних малюнків. Приміром, скорочена версія повісті «Ніч перед Різдвом (Ніч проти Різдва)» Миколи Гоголя у перекладі з російської Максима Рильського, що вийшла у видавництві «А-Ба-Га-Ла-Ма-Га» кілька років тому. З якою трепетною любов’ю художник передає в ній колорит українського села, магію навколишньої природи, змальовує сільський побут і архітектуру. Усі герої повісті — Вакула, Оксана, Чуб, Солоха, Пацюк, Цариця, Чорт — немов оживають на сторінках книжки. Їхні емоції — на обличчі та у рухах — тонко передані графіком, руйнують стереотипну думку про статичність ілюстрації. Тут кожен штрих динамічний, тому й сюжети жваві, одухотворені. Кость Лавро, аби посилити сприйняття читачем образів у графічному малюнку, свідомо порушує пропорції людського тіла, домагаючись певної карикатурності у зовнішності персонажів. Його фантазія безмежна, тому, уважно роздивившись кожну ілюстрацію, несподівано помічаєш симпатичні деталі — на іконі, вкритій вишитими рушниками, портрет Гоголя в характерній позі козака Мамая, гострий ніс Дяка, що наче розчахнув мішок і визирає назовні, булькаті очі Пацюка і сметану на його вусах...
Як зізнається художник, робота над книжкою «Ніч перед Різдвом» потребувала особливої скрупульозності та терпіння. Адже багато коректив до ілюстрацій вніс Іван Малкович, який уважно вивчав найменші нюанси графічних малюнків. Наприклад, образ Солохи художнику довелося по кілька разів переробляти, домагаючись прийнятного трактування цієї героїні. Так само у процесі роботи не задовольняла обкладинка книжки. Лише після того, як ілюстратор запозичив шрифт, автором якого є відомий графік Василь Чабаник, обкладинка «заграла». Книжка «Ніч перед Різдвом», тільки-но побачила світ, одразу сподобалася не лише дітям, а й дорослим.
Важко повірити, але Костянтин Тихонович, створюючи ілюстрації, зовсім не застосовує в роботі сучасні комп’ютерні графічні програми. Проте це зовсім не означає, що йому не відомі переваги технології електронного малюнка, широко представленого в яскраво ілюстрованих журналах коміксів, моди, музики. Натомість віддається перевага традиційному авторському оформленню аквареллю, гуашшю, тушшю.
Кость Лавро — один із небагатьох українських художників, який регулярно отримує замовлення від закордонних видавництв, таких як французьке Bayard Presse, швейцарське Calligram, американське Alfred A. Knopf. Видання з його ілюстраціями — «Різдво Великого Вовка» у Франції, «Котик та Півник» у США, «Карнавал» у Швейцарії — мали успіх, тому і розійшлися великими накладами, по кілька разів перевидавалися.
Пояснюючи такий успіх у творчості, митець, ніби жартома, а може, всерйоз, наголошує на відмінностях, які існують між вітчизняними та іноземними художниками.
— Коли вітчизняний майстер створює графічний твір, то він у нього народжується у творчих муках і душевних терзаннях, — зауважує К. ЛАВРО. — У іноземця все навпаки: жодних вагань, легко і просто виникають образи. Можливо, ментальність у нас така — вічно страждати... Без цього не народиться щось путнє.
Багатолітній досвід роботи художника-графіка сформував у Костя Лавра чітке уявлення про загальний художній рівень книжок, випущених останнім часом різними українськими видавництвами.
— Усі книжки «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» народжуються, якщо можна так висловитися, у творчих муках, — признається художник. — Ілюстрації, по суті, вистраждані мною, бо, маючи такого директора видавництва, як Іван Малкович, не можна ілюструвати книжки абияк. Він усе прискіпливо роздивиться, не пропустивши жодної цяточки. Тому намагаюсь максимально задовольнити всі його побажання. Іноді мене запитують: ну як вдалося придумати і зобразити на папері таких характерних персонажів, вибудувати композицію, підібрати гармонійні кольори в ілюстрації? Навіть не знаю, як одразу відповісти на такі запитання. Можливо, це Боже провидіння водить моєю рукою...
Можна лише порадіти, що в наші дні, позначені певною громадською апатією та збайдужінням, є люди, які власною працею продовжують утверджувати віру в прекрасне, притаманне справжньому образотворчому мистецтву. До цієї когорти творчих особистостей належить Кость Лавро і його художники-однодумці, завдяки яким світ визнав сучасну українську книжку.
