Через два місяці після московських гастролей домандрував (домандрував би він без «Просто раді.О») до Києва новий альбом гуру російського року Бориса Гребенщикова «ZOOM ZOOM ZOOM».
На межі містики й фантастики — так охрестила його преса пострадянського простору. Таке визначення охоче тиражував і сам Борис Борисович, описуючи, як не клеївся запис «Репродуктора». А потім упродовж місяця на березі Середземного моря народилися 16 абсолютно нових пісень, що не вписуються у стару концепцію. Народився новий альбом. Запис демоверсії проходив у санкт-петербурзькій студії групи. У Лондоні, в знаменитій студії «Livingston», були записані та двічі змікшовані композиції. З 16-ти лондонське звучання було схвалене лише для чотирьох, інші доопрацювали в Пітері.
Ми не вельми великі фанати «Акваріума», але початок історії інтригував. Та ще й усі навколо нагнітали обстановку, що в тілі платівки, мовляв, відчувається елемент світової причетності. А кому ж не хочеться відчути себе частиною світової душі — мудрої, самотньої, невагомої, загадкової?
«ZOOM ZOOM ZOOM» — ми чули таке від бразильських капоейристі — точний переклад, скоріше, ближче до оптики, ніж до філософських понять (ZOOM — зміна масштабу зображення). Сам БГ тлумачить назву у світлі змін в «Акваріумі». Новий погляд нового тисячоліття, нульовий відлік часу.
«Господь Бог особисто кожного бере за вуха: «Wake up, wake up, motherfucker! У тебе є шанс почати життя. Життя! Поки ти все це будував і боровся, навколо тривало життя, ти його не помітив, зараз є шанс прокинутися!» Тому альбом і називається «ZOOM ZOOM ZOOM», а не «Вперед, і з піснею!» — радіє він, мов дитина.
Усе зрозуміло й просто, але, слухаючи запис, розумом сенс уловити складно. Напевно, «Акваріум», як завжди, розумієш і приймаєш серцем. «А що говорити про новий альбом? — засипали нас смайликами москвичі, на вимогу поділитися враженнями. — Чудові пісні, дуже безтурботні, чарівно безглузді, але й задумливі, гіпнотичні... Ми б навіть сказали, що останнім часом БГ вирізняє нестерпна легкість буття. Напевно, тільки йому вдається в ці часи зберігати таку чистоту».
У інтернеті натрапили на шанувальницю Бориса Борисовича Наталку. Вона відразу заявила: це, мовляв, дивний виконавець. «Коли він починає співати, таке відчуття, що він намагається відкрити щось, чого ти ще не розумієш і не готовий побачити. Але це щось, безумовно, прекрасне й важливе.
«Я родился сегодня утром,
Еще до первого света зари...
Я родился со стертой памятью,
Моя родина где-то вдали.
Я учился ходить так,
Чтобы не слишком касаться земли»,
— ще цитувала вона.
А із шаф пам’яті вже рвалося назовні: а пам’ятаєте «Рай» — «Под небом голубым есть город золотой»? Так для більшості починався «Акваріум». Потім були альбоми. Гавайські мотиви («Сестра Хаос», «Брід», «Пабло», «Морський коник») чомусь переважали…
Ідилію руйнували вічні скептики, котрі стверджували, що «Акваріум» — це продажні старенькі, які намагаються вичавити iз ностальгуючого покоління япі плату за можливість доторкнутися до чогось напівзабутого.
Проте це справа смаку. Але й вона не заважає навіть найбільш різким критикам сприймати «Zoom Zoom Zoom» як весняний, свіжий і проникливий альбом. «Це мудрий альбом, який усвідомлюєш лише на п’ятий— шостий раз повного сприймання всіх текстів і звукових нюансів», — зауважив один iз похмурих. І це, напевно, найбільша перемога БГ, якщо він зміг достукатися, нехай і не відразу, до такої особистості.
Залишилося лише пересвідчитися в усьому особисто.
