Трохи більше місяця лишилося до XIII Форуму видавців у Львові. Організатори, подаючи його як найголовнішу книжкову подію року в Україні, прагнуть досягти відповідності цьому статусу як у кількісних, так і в якісних параметрах.
Щодо кількості, то на участь у Форумі подані вже 444 заявки, й це ще не остаточне число.
А втім, найголовніші цифри — це, звичайно, грошові видатки. Отже, призовий фонд головного конкурсу «Найкраща книга Форуму- 2006» становить 18500 гривень. Сума винагороди зараховується в оплату за участь у наступному ХIV Форумі видавців у таких розмірах: володареві Гран-прі — 3000 грн.; видавництвам, чиї книги визнано найкращими, — по 1000 грн.; видавництвам, нагородженим спеціальними відзнаками — по 500 грн. Розщедрилася й держава, щоправда, у свій специфічний спосіб: зі 150 тис. грн., які просили організатори «Книгоманії», Міністерство культури й туризму України виділило 29 тис. грн. на проїзд та проживання у Львові під час Фестивалю переможців конкурсу «Найкращий читач року». Варто нагадати, що фестиваль дитячого читання «Книгоманія» й підсумковий захід Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач-2006» також є найважливішими подіями Форуму.
Окремо для, так би мовити, простої публіки, себто відвідувачів ярмарку — акція «Візьми, читай!». Переможці акції визначаються шляхом випадкового вибору вхідних квитків або запрошень, на яких відвідувачі пишуть свої координати. Акція відбувається щогодини, оголошується переможець, назва книжки й видавництво, вручення призів відбувається публічно. Із новинок — День телебачення, центральною подією якого стане медіа-клуб «ТРК» (організатори: Форум видавців та «ТЕЛЕРАДІОКУР’ЄР» — журнал для медіафахівців), у рамках якого відбудеться показ/прослуховування аудіовізуальної продукції з тематики вітчизняного книговидання для телебачення й радіомовлення та круглий стіл з представниками електронних і друкованих ЗМІ, книговидавцями й книгорозповсюдниками «Вітчизняні медіа за українську книгу!». Також на Дні телебачення відбудуться презентації медіа-проектів інформаційних партнерів Форуму видавців, зокрема — піар-проекту «Обличчя «5 каналу» пропагують читання».
А найбільшою увагою глядачів користатиметься Міжнародний літературний фестиваль. Він відбудеться вперше. За масштабами, які планують організатори, він має стати безпрецедентним в Україні — досі в нас не було літературних акцій такого масштабу. Так, до участі запрошені письменники із восьми країн: Австрії, Білорусі, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Росії, України; лише найвідоміші імена — Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Віктор Єрофєєв, Інґо Шульце, Томас Бруссіґ, Дорота Масловська, Мартін Полляк, Маріус Івашкевічюс, Міхал Вітковський, Сєрґєй Тімофєєв, Андрій Бондар, Софія Андрухович, Таня Малярчук, Ірена Карпа, Наталка Сняданко та ін. Значна частина цих імен уже відома, сподіваємося, нашим читачам, але все ж дещо не зайвим буде нагадати.
Юрій Андрухович — патріарх об’єднання Бу-Ба-Бу, поет, прозаїк, перекладач, есеїст, публіцист, драматург. Народився 1960 року в Станіславі. Закінчив Львівський поліграфічний інститут і Вищі літературні курси при Літературному інституті імені М. Горького в Москві. Працював у журналі «Перевал», співредагував часопис текстів і візії «Четвер».
Автор поетичних книжок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» (1997), «Пісні для мертвого півня» (2004), романів «Рекреації» (1990), «Московіада» (1992), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), книжок есеїстики «Дезорієнтація на місцевості» (1999) та «Моя Європа» (2001, спільно з А. Стасюком).
Сьогодні Андрухович — один із найчитаніших українських авторів за кордоном, лауреат багатьох міжнародних премій (остання — премія Ляйпцизького книжкового ярмарку 2006 «За європейське порозуміння»). Редактор центральноєвропейського часопису «Потяг 76». Мешкає в Івано-Франківську. «Андрухович має нещасливу здатність зачакловувати буття: ословлене ним утілюється. І він це знає» (Сергій Грабовський, «КРИТИКА»); «Українcький поет, автор романів та есеїст Юрій Андрухович живе в Iвано-Франківську неподалік Карпат і настільки захоплююче, з таким розмахом пише про свою батьківщину, що нам стає лячно від власної провінційності» (Ільма Ракуза, «NEUE ZURICHER ZEITUNG», Швейцарія) «(...) для мене значно важливіше жити, аніж писати. Зупиняти мить, переживати її, цінувати, вміти бути вдячним за неї. Писання — це вже щось похідне, це вже як спроба виразити цю вдячність» (Юрій Андрухович, з інтерв’ю для «Тернопільської газети»).
Віктор Єрофєєв — один із найяскравіших і найбільш контроверсійних російських сучасних письменників. Народився 1947 року в Москві, у сім’ї дипломата. У дитинстві кілька років разом із батьками мешкав у Парижі. Закінчив філологічний факультет Московського університету та аспірантуру Інституту світової літератури. Став відомим завдяки опублікованому в часописі «Вопросы литературы» есе про творчість маркіза де Сада. 1979 року був виключений зі Спілки письменників СРСР за участь в організації самвидавного альманаху «Метрополь», і до 1988 року його прозу не друкували. 1990 року в Росії виходить роман В. Єрофєєва «Російська красуня», який відтоді перекладений понад 20-ма мовами й став світовим бестселером. Предметом гострої багатолітньої полеміки стала його стаття «Поминки за совєтською літературою» (1989). За його оповіданням «Життя з ідіотом» композитор Альфред Шнітке написав оперу, прем’єра якої відбулася в Амстердамі 1992 року. Наступного року за тим же оповіданням був знятий однойменний фільм. Крім «Російської красуні», в Росії, а також в Європі та США (де він часто виступає з лекціями) вийшли книги оповідань, збірник літературно-філософських есе «У лабіринті проклятих питань», романи «Страшний суд» (1996), «Енциклопедія російської душі» (1999), антології сучасної російської прози «Російські квіти зла» (1997) та «Час народжувати» (2000). Найновіший роман В. Єрофєєва «Хороший Сталін» (2004) цього року побачить світ українською мовою у видавництві «ВНТЛ-Класика». «(...) розумний, спостережливий літературознавець та есеїст, який часто має на меті шокувати й скандалізувати публіку демонстративно парадоксальними судженнями, але незмінно цікавий...» (Алла Латиніна, «НОВЫЙ МИР»); «Його прозі зазвичай властива постмодерністська ускладненість форми» (Вероніка Боде, «РАДИО СВОБОДА»); «Віктор Єрофєєв — один із тих письменників, яких уперто не визнають у Росії, але захоплено вивчають за кордоном» («ИНТЕЛЛИГЕНТ»).
Інґо Шульце (Ingo Schulze) — центральна постать нової німецької прози. Народився 1962 року в Дрездені. Студіював класичну філологію в Єні. Працював театральним драматургом та редактором газети в Альтенбурзі. З 1993 року живе в Берліні. Його перша книжка «33 моменти щастя» (1995) була відзначена літературною відзнакою «Аспекти». Книжка «Симпл сторіз» (1998) отримала Берлінську літературну премію й медаль Йоганнеса Бобровскі. Газета New Yorker зарахувала Шульце до «шести найкращих молодих європейських новелістів», а лондонський The Observer назвав його серед «21 авторів, за творчістю яких треба слідкувати в XXI сторіччі». 2000 року з’явилася книга «Про носи, гримаси та нитки Аріадни», написана в співавторстві з Гельмаром Пенндорфом. 2001 року Інґо Шульце отримав літературну премію Йозефа Брайтбаха. Найновіша книга — «Нові життя» (2005). Твори Шульце перекладені 24-ма мовами. «Ми не можемо відстежити всіх його історій... Але ми можемо бути впевненими в Авторові — хто-хто, а він таки тримає під контролем цю схильну до порожнин та розривів дійсність» (Юрій Андрухович, з анотації до роману «Симпл сторіз»); «Інго Шульце написав довгоочікуваний роман про об’єднану Німеччину. «Симпл сторіз» — це книжка, яка дивує й лякає. Автор доводить, що володіє не лише тоном великих росіян, але й стислим, жорстким стилем великих мертвих американців» («DER SPIEGEL»); «Інго Шульце — це найкраще, що могло статися з німецькою літературою» («FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG»).
Сєрґєй Тімофєєв — народився 1970 р. Латвійський поет і відеоперформер. Пише російською мовою. Працював журналістом у російськомовній періодиці Латвії, ді-джеєм на ризьких радіостанціях, був лідером рок-гурту «Дакота». Один з організаторів ризької текст-групи «ОРБІТА» (www.orbita.lv), учасник групового альманаху й CD. Співорганізатор фестивалю поетичного відео Word in Motion (Рига). Працює на перетині поезії, музики й відео. Шорт-лист Премії Андрєя Бєлоґо (2002). Автор збірок «Собака. Скорпіон» (1994), «Спогади диск-жокея» (1996), «96/97» (1998), «Зроблено» (2003), «Майже фотографії» (2003). Мешкає в Ризі. «З Тімофєєвим є невеличкий обман — його простір прикидається, ніби його немає: в крайньому разі, його повітря настільки ж тутешнє, ніби ти побризкався спреєм, чи ніби людина просто тримає стиль. Усе це, звичайно, лише здається» (Андрєй Лєвкін, з передмови до книги «Зроблено»); «Сєрґєй Тімофєєв тонко відчуває світ звуків. Тімофєєв, мабуть, найталановитіший з учасників створеного ним проекту. Щоправда, і його поетична проза нагадує щоденникові записи, повні принагідних спостережень мешканця мегаполісу» (Іґорь Трохачєвскій, «ЗаПЧЕЛ»).
Співорганізаторами Фестивалю виступають Берлінський літературний колоквіум (LCB), Культурний інститут Allianz (Німеччина), Польський інститут у Києві, та, звісно, Форум видавців у Львові.
Загалом, це ще не повний перелік того, що має відбутися у Львову в середині вересня. Про Справжній урожай книжкових подій наша газета обов’язково інформуватиме.
