Ця картина, поставлена за однойменним романом Філіппи Грегорі, розповідає про стосунки англійського короля Генріха VIII з Анною Болейн і її сестрою Мері. Роль Анни Болейн, яка істотно вплинула на долю Британії, стала матір’ю королеви Єлизавети I та була страчена на пласі, зіграла популярна актриса Наталі Портман. Після прем’єри фільму «Ще одна з роду Болейн» на Берлінському міжнародному фестивалі актриса, добре відома нашим глядачам за фільмами «Зоряні війни», «Леон», «V означає Вендета», «Привиди Гойї», «Близькість» та іншими, дала інтерв’ю gzt.ru.
— Наталі, коли ви готувалися до ролі Анни Болейн, ви налаштовувалися тільки внутрішньо, чи вам було важливо знати ще й як вона виглядала?
— Так, звичайно, я намагалася вивчити портрети тієї епохи, описи Анни в різноманітних біографіях — судячи з них, вона була доволі мініатюрною жінкою. Я не залишила без уваги навіть усні перекази про те, наприклад, що вона мала на одній руці шість пальців.
— У вас не виникло труднощів у зв’язку з тим, що всі головні ролі в цьому фільмі зіграли не британські актори — ви, Скарлетт Йоханссон і Ерік Бана? Можливо, британці ревно ставляться до персонажів зі своєї національної історії.
— Я гадаю, в наш час уже було б архаїчним розподіляти ролі залежно від підданства. Є американські актриси, які грають англійок, точно так само, як і англійські актриси часом зображають американок. Англійською зараз уже грають і ті виконавці, для яких ця мова нерідна. З іншого боку, для іноземного актора подібна ситуація — це завжди хороший виклик, додатковий стимул для роботи над образом, починаючи від емоційної частини й аж до правильного акценту. Тож я би не обмежувалася тут якимись рамками.
— Ви і Скарлетт Йоханссон, граючи сестер, могли влаштувати справжнє непримиренне акторське змагання — але, кажуть, ви натомість потоваришували?
— Ми були знайомі до зйомок, я зустрічала Скарлетт на якійсь вечірці, та лише коли ми почали разом зніматися, я зрозуміла, наскільки мені пощастило з партнеркою. Не так часто випадає шанс працювати з кимoсь твого віку й від кого ти дійсно у захваті.
— Цікавий момент у фільмі — те, що король Генріх VIII під час першого знайомства з Анною Болейн зовсім не охоплений симпатією до неї і віддає перевагу її сестрі. І лише коли їхні шляхи за деякий час знову перетинаються, його запалює пристрасть до Анни. В чому причина такої зміни?
— Ну взагалі нехай краще глядачі самі роздумують, чому Генріх її з першого разу не роздивився, що там йому не сподобалося. Можливо, тут справа у змінах у самій Анні: вона прожила певний час у Франції, відшліфувала свої манери, набралася життєвого досвіду й лиску, необхідного для високого положення. Вона стала особистістю.
— А вам не здалося, що, здобувши владу, вона черствіє, втрачає частину доброти і щирості?
— Коли прагнеш угору, то завжди існує подібна небезпека. Та я все ж не згодна, що Анна втратила людяність. Її привабили нові цінності — це так, але не думаю, що тут діє суворе правило, за яким твоя поведінка обов’язково має докорінно змінитися.
— Про вашого екранного партнера Еріка Бана, котрий грав Генріха VIII, розповідають, що він великий дотепник...
— Слухайте, це просто істерика. А яке враження його комічна натура справляє на продюсерів і техперсонал — не передати. Я пам’ятаю, одного разу ми днів зо два не могли заспокоїтися, сміючись над його жартами, при тому, що треба було знімати серйозні сцени. Перша година, поки зйомки стопоряться, це ще кумедно, а потім уже нібито й не до сміху, а зупинитися несила.
— Вам подобається обговорювати з режисерами ваші ролі на зйомках?
— Це залежить від характеру, який я втілюю, але взагалі ні, я зазвичай не дискутую. Я вважаю за краще дотримуватися заданого напряму, не забивати собі голову зайвими розмірковуваннями, бо тоді є ризик збитися з потрібного настрою, емоції. Якщо щось і обдумую, то вдома, поки готуюся до ролі, а не на знімальному майданчику.
— Ваша популярність дає вам якісь переваги в житті?
— Мабуть. Я багато подорожую, зустрічаю цікавих людей. А ще коли я раптом захочу потрапити до театру на виставу, куди люди ломляться, і не дістати квитків, то завжди зможу це зробити.
— А політикою ви цікавитеся? Ну ось, наприклад, за кого ви б голосували на президентських виборах у США?
— Я не особливо сильна в політиці. Наразі мені навіть важко сказати, за кого б я проголосувала. На цих виборах мені симпатичні багато кандидатів — що саме по собі дивно. Мені подобається Обама. Але й Маккейн начебто гідна і принципова людина. Хоча мені не до душі, що він за війну.
— Наталі, а ви бачили попередні постановки з історії стосунків Анни Болейн і Генріха VIII, зокрема, на британському телебаченні?
— Я навмисно не дивилася подібних інтерпретацій, оскільки мені б не хотілося відчувати чийсь вплив. Якби я почала орієнтуватися на попередниць, які грали Анну до мене, не вважайте це зарозумілістю, та це б обмежувало моє власне уявлення про цей образ, про цю історичну особистість. І про те, як її грати.
