Українська піаністка завоювала «бронзу» в США
Ксеня Полстянкіна посіла третє місце на престижному конкурсі молодих піаністів Національної асоціації вчителів музики, що відбувся в Мілуокі (штат Вісконсін, США), повідомляє UAB News. Нагадаємо, конкурс піаністів Національної асоціації вчителів музики підтримують всесвітньо відомі компанії steinway & sons. Відтепер портрет українки Ксенії Полстянкіної прикрашатиме салон steinway & sons у Бірмінгемі. Ксенія — донька відомого українського педагога, виконавчого директора Міжнародного благодійного фонду конкурсу Володимира Горовиця Ірини Полстянкіної. Наразі Ксенія навчається на музичному відділенні університету Алабама, що в Бірмінѓемі (клас професора Якова Касмана). «Це велике досягнення і для Ксенії Полстянкіної, й для музичного відділення, й для всього університету, — підкреслив Касман. — Така висока оцінка в рамках цього важливого національного конкурсу була б честю для будь-якого студента серйозної музичної школи. Ми дуже пишаємося Ксенією».
«Розшифровуємо» музику Щетинського
У Національній філармонії України відбувся авторський вечір відомого українського композитора Олександра Щетинського. У виконанні ансамблю «Київ-Симфоньєта» прозвучали камерні твори, написані композитором у різні роки, — зокрема, «Прощання» (музика пам’яті В. Бібіка), «Подвійний відблиск» (прелюд для фортепіано пам’яті Д. Шостаковича), «Шлях до медитації», Соната для фортепіано та ударних тощо. Використовуючи сучасну техніку і прийоми авангарду, Щетинський створює яскраві музичні метафори і сильні образи. Розшифровувати його музику — заняття непросте, але плідне. До репертуару ансамблю «Київ-Симфоньєта», створеного 2008 року за ініціативи Олександра Щетинського та Віталія Протасова, входить камерна музика класиків ХХ століття і сучасних авторів. Музиканти ретельно готують кожну програму, радуючи слухачів красою віртуозного виконання, як це сталося й на нещодавньому філармонічному концерті. Олександр Щетинський — лауреат семи міжнародних композиторських конкурсів в Австрії, Люксембурзі, Польщі, Росії, Франції та Швейцарії. Його музику виконували всесвітньо відомі колективи — оркестр Бі-Бі-Сі, Оркестр Варшавської філармонії, австрійський ансамбль «Вінер Колаж», Ансамбль ударників Марка Пекарського та інші. Не так давно з великим успіхом Кларнетовий концерт прозвучав у Нью-Йорку; відбувся авторський вечір маестро в Рахманіновському залі Московської консерваторії відбулося виконання кантати «Пісня сходження» в Києві й Чикаго, а також прем’єра симфонії Corpuscula vitae в Києві. Постановку камерної опери «Благовіщення» Щетинського в Московському театрі «Гелікон-Опера» відзначено премією «Золота маска». До речі, 7 квітня в Харківському театрі опери і балету пройде українська прем’єра цієї опери, повідомляє Ольга САВИЦЬКА.
«Бібліотека для безлюдного острова»
Під такою метафоричною назвою проходять круглі столи в Музеї літератури. Нещодавно обговорювали тему «Максим Рильський — сучасне прочитання: деконструкції та інтерпретації». Це вже другий захід, присвячений проблемі «перечитування» українського літературного процесу ХХ століття, зокрема радянського періоду (на першому йшлося про творчість Павла Тичини). Ідейним натхненником проекту виступив відомий дисидент, культуролог та філософ Євген Сверстюк. До участі в круглих столах запрошуються не лише літературознавці — музеєзнавці, психологи та ін. Нині організаторами акції виступили Музей літератури та співробітники відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Леся Демська-Будзуляк та Олексій Сінченко. «Бібліотека для безлюдного острова» — метафорична назва круглих столів, вдало підібрана культурологом й перекладачем Максимом Стріхою, містить у собі подвійний зміст. З одного боку, імена, які витворюють високий канон української літератури й є саме тими, які варто забрати із собою на безлюдний острів, щоб людина не стала дикою духовно. Та з іншого боку, після одержання політичної незалежності, нам наново доводитися вибудовувати нашу культуру, науку, мистецтво — і часто не так через пропозиції нового, скільки через переосмислення того, що вже було. Молода незалежна культура наново змушена вибирати імена, дискурси, концепції, позбуватися всього ущербленого й міфологізованого, для розбудови повноцінної культури. Будь-яка деструкція несе руйнацію, але, водночас, вона може зруйнувати лише те, що є несправжнім, штучним та уявним, а те, що цінне — залишиться. Уважаємо, що така ревізія саме на часі. Організатори запрошують киян долучатися до розмови про історію нашої культури, кожної третьої п’ятниці місяця, у Музеї літератури (Б. Хмельницького, 11), о 16.00, повідомляє Леся ДЕМСЬКА-БУДЗУЛЯК.
Квіти, відтворені на шовку
У Національній науковій медичній бібліотеці України проходить персональна виставка Тетяни Журавель. Художниця працює в техніці батика (живопис на шовку). Вона закінчила Київський художньо-промисловий технікум, член Спілки дизайнерів України, виставляється з 1990 року. Київська експозиція невелика, але вишукана. Роботи майстрині — тільки квіти, кольори яких бузковий і рожевий, подекуди зі сполохами білого (який, утім, відразу ж переходить у блідо-жовтий або блідо-зеленуватий), не стільки стилізовано-декоративні, скільки текучі й танучі — дуже «акварельні». Тетяна Журавель пише їх живими і пишними, іноді зібраними в букети, але все одно — живими, тільки ніби злегка посмутнілими, «зосередженими», що нагадують про сенсаційну колись книжку Метерлінка «Розум квітів». Герої робіт художниці — піони, бузок, шипшина, а її улюбленці — іриси, яким і присвячена більшість батиків Тетяни Журавель, повідомляє Оксана ЛАМОНОВА.
