Як «розкрутити» культуру — польський рецепт
У Києві відбулася зустріч із Павлом Поторочином — головою польського Інституту Міцкевича. Він займається популяризацією польської культури в світі. Зустріч відбулася в рамках проекту «Європейський досвід» і була організована книгарнею «Є» та Польським інститутом у Києві. Гість поділився з українською публікою досвідом міжнародної культурної промоції, якого поки бракує нашій країні, особливо її офіційним структурам. Утім, послухати пана Поторочина не прийшло, здається, жодного чиновника «від культури» чи представника інших профільних установ. Павло Поторочин виступив із дуже «компромісним» баченням культури й культурного обміну. Із одного боку, він наголошував, що культура сьогодні — повноцінна і прибуткова галузь економіки, котра приносить у зоні євро, наприклад, 7% ВВП, а в Польщі — 4%. «А ще звичайний іноземний турист залишає в країні у середньому 70 євро, то турист, котрий приїхав у зв’язку з певними культурними програмами — понад 200 євро». Гість виділив культуру з загального «блоку споживання» і переконував, що її не можна порівнювати зі звичайними товарами. «І взагалі, я вважаю, що сьогодні не культура є частиною економіки, а економіка — частина культури», — підкреслив Поторочин. Його рецепт вдалої «розкрути» певної культури в світі, якщо узагальнити, вийшов доволі простий. По-перше, переконати політичні та фінансові «еліти», що це найдешевший спосіб підняття іміджу країни та її інвестиційної привабливості в світі. По-друге, створити структуру, яка налагоджуватиме точкові контакти з митцями й іншими діячами в різних регіонах світу (цим і займається Інститут Міцкевича). І по-третє, запустити в утвореній мережі обмін фестивалями, поїздками, виставками, перекладами та іншими заходами, повідомляє Олег КОЦАРЕВ.
«Iсторія, написана танцем»
Так називається програма, присвячена пам’яті колишнього головного балетмейстера Київської оперети — Олександра Сегаля, який помер у березні цього року. Прем’єра вистави-концерту відбудеться 18 червня. За життя Олександра Наумовича називали «людиною-легендою». Його ім’я давно з’явилося на сторінках енциклопедій поряд з видатними артистами балету, хореографами. У свої 91 Олександр Сегаль працював щоденно по 7 годин! Він встиг поставити танцювальні номери у виставі «Панночка і хуліган», висловити побажання щодо постановки художникам, диригентам і балетмейстерам. От тільки шкода, що Олександр Наумович так і не побачив прем’єру і не почув гучні овації публіки. На вечорі глядачі побачать сцени з незавершеної постановки балету «Панночка і хуліган» (солісти — Максим Булгаков, Яна Сазонова) на музику Д.Шостаковича, над якою до останнього дня свого життя працював легендарний балетмейстер. В «Історії, написаній танцем» учні Олександра Наумовича воскресять його найкращі постановки. У спадок лишилися хореографічні номери більш ніж до 50 вистав! Серед них і яскравий «Козачок», для виконання якого потрібна неабияка майстерність.
— Як головний балетмейстер, Сегаль створював не ескізи, а повноцінні полотна: з чіткою формою, вивіреною композицією і змістовним наповненням. Йому вдавалося віртуозно відчувати різні ритми, — згадує Богдан Струтинський, художній керівник Театру оперети. У концерті задіяна не лише балетна трупа, а й актори, хор, з якими працював хореограф. За диригентським пультом виступлять: Вадим Перевозніков і Оксана Мадараш. Легендарний балетмейстер свою історію писав мовою танцю, вкладаючи у нього найцінніше — душу, повідомляє Анастасія СИМУХА.
Обухівські рушники й віночки
Виставка, що відкрилась в Музеї Івана Гончара, висвітлює творчий доробок Надії Химиченко. Колекція рушників мисткині охоплює весь колорит Обухівського краю. Надія Омелянівна була однією з тих, хто взявся за відродження рушників із прадавнім вишитим символом «Дерева життя». Недаремно цей рушник став своєрідним ідейним оберегом усього суспільно-духовного життя Малишкового краю та основою герба міста. В експозиції також можна побачити весільні віночки, зроблені майстринею. Нагадаємо, український віночок є не лише окрасою й оберегом, його називають «знахарем душі», бо він здоров’я береже, відгонить усю нечисту силу, надає наснаги і радості, він призначений забезпечувати дівчині надійний захист і справжню красу.
Надія Омелянівна Химиченко народилася 25 вересня 1934 року на Вінниччині. Працювала бухгалтером. 1987 року, а після виходу на пенсію захопилася художньою творчістю. Розпочала з виготовлення весільних та дівочих віночків, потім узялася за вишивання, в тому числі обухівського рушника. Вона є постійним учасником мистецьких ярмарків у Національному музеї народної архітектури та побуту України, презентує свою творчість на святах у рідному Обухові, виставляє свої твори за кордоном — у Ризі (Латвія), в Гіфхорні (Німеччина). Її роботи містяться в приватних колекціях Росії, Італії, Австрії, США, Польщі, Франції та Англії.
На виставці будуть представлені також зразки давньої обухівської вишивки та дівочі віночки з фондів НЦНК «Музей Івана Гончара».
