Студенти та театральні маски
Сьогодні в Миколаєві завершиться Міжнародний фестиваль студентських театрів, в якому взяли участь близько 500 колективів з України, Росії, Молдови тощо. Фестиваль «Південні маски» п’ятий рік поспіль проходить на Миколаївщині. В історико-археологічному заповіднику Ольвія пройшло театралізоване свято, а концерти студентських колективів можна було побачити на різних сценічних майданчиках: у Миколаївському зоопарку, в дитячому містечку «Казка», в Миколаївській філії Київського національного університету культури та мистецтв (МФ КНУКМ), в обласному театрі ляльок та інших місцях. Привітний прийом учасникам фестивалю організував молодіжний народний аматорський театр «С.Т.У.К.» МФ КНУКМ під керівництвом режисера Артема Свистуна, повідомляє Віталій ШЛЯПНІКОВ, Миколаїв.
Ризиковане ню
У художній галереї «Дукат» відкрилася виставка «Укрсоцерос», на якій представлена творчість відомих українських художників старшого покоління. Цей творчий проект можна назвати своєрідною подорожжю до Країни Рад минулого століття і запрошенням задуматися над категорією еротичного в образотворчому мистецтві радянського періоду. В експозицію увійшли роботи метрів вітчизняного живопису Сергія Глущенка, Сергія Шишка, Павла Горобця, Віктора Зарецького, Анатолія Сухоруких та інших. Усі їх об’єднує одне — якісний живопис, а також вишукане й ризиковане зображення оголеної натури. Написані в період розквіту офіційних канонів, коли з подібними творами заборонено було брати участь у художніх виставках, ці полотна далекі від звичного художнього пафосу. Створені ніби «для себе», вони наочно демонструють чуттєве ставлення до людини, зворушливо оспівують світлий еротизм. У кожного з представлених художників своя, особлива манера, особисте бачення тематичної картини. Академічний, імпресіоністський або ліричний підхід кожного з них до жанру «ню» вкотре розвінчує знаменитий міф про відсутність сексу в колишньому СРСР. Будучи суворими й ліричними в зображенні еротики, представлені роботи наочно підкреслюють високу майстерність, з якою кожний майстер підходить до написання оголеного жіночого тіла. У період 1920—30-х років художники часто вимушені були позбавляти своїх героїв естетичного початку, зображуючи їх асексуальними, і лише в 50-ті роки XX століття в радянському живописі починають пробиватися паростки завуальованого еротизму. Експозиція, що пропонується галереєю «Дукат», є яскравим прикладом того, що чуттєвість і радість буття здатна розцвісти в будь-якому суспільному кліматі, повідомляє Світлана ГОЛОВКО, «День».
Піранья-Шу
Актриса Елізабет Шу зіграє в римейку фільму «Піранья», який збирається знімати режисер Алекс Айя, повідомляє lenta.ru, посилаючись на ресурс Moviehole. Шу доведеться вжитися в образ шерифа округу, в якому розташоване озеро Вікторія, де й плодитимуться хижі риби. Оригінальна картина Джо Данте вийшла 1978 року. За її сюжетом, у водоймище кількох популярних курортів через недбалість потрапили піраньї-мутанти, виведені у військових лабораторіях, що призвело буквально до різкого скорочення популяції відпочиваючих. Новий вид м’ясоїдних риб відрізнявся від своїх родичів здатністю швидко розмножуватися і виживати за найнесприятливіших умов. Повідомляється, що оновлена версія картини буде знята у форматі 3D. Терміни робіт над проектом поки що не визначені. Елізабет Шу відома глядачам за такими картинами як «Покидаючи Лас-Вегас», за роль в якій вона була номінована на «Оскар», «Гра в хованки», «Людина-невидимка» і знаменитої трилогії «Назад у майбутнє».
Архітектор-мінімаліст
Лауреатом Прітцкерівської премії, яку називають аналогом Нобелівської в області архітектури, 2009 року став швейцарський архітектор-мінімаліст Петер Цумтор. «Його будівлі... демонструють нам, що скромність підходу і сміливість загального результату не виключають одне одного. Простота і помірність живуть поруч із потужністю», — цитує ІТАР-ТАРС повідомлення журі премії. На думку критиків, творчі принципи лауреата Прітцкера-2009 особливо актуальні для періоду глобальної економічної кризи, одним із наслідків якої став спад капіталовкладень у будівельну галузь. В архітектурному світі Цумтор відомий тим, що на відміну від таких «зоряних» лауреатів тієї самої премії як Норман Фостер і Рем Колхас, він не прагне до реалізації престижних і дорогих мегапроектів. Більшість з побудованих Цумтором будівель знаходяться в його рідному кантоні Граубюнден, деякі — в Німеччині та Австрії, і жодного — в США або Великій Британії. 65-річний Петер Цумтор багато займався реставрацією старих будівель. Крім лаконізму художніх засобів, для Цумтора характерний інтерес до традиційних будівельних матеріалів і дбайливе ставлення до ландшафту. Його творчий метод, на який вплинула філософія Хайдеггера, засновується на розумінні архітектури як мистецтва, що впливає на емоційний досвід людини. Його стиль відрізняє підкреслена увага до почуттєвих — візуальних, дотикових і звукових — аспектів сприйняття архітектурного простору та матеріалів. Серед найвідоміших проектів швейцарського зодчого — готель на гарячих джерелах «Терми Вальс» у кантоні Граубюнден. Бронзова медаль Прітцкерівської премії і чек на 100 тисяч дол. будуть вручені Петеру Цумтору в столиці Аргентини Буенос-Айресі 29 травня. Премія була заснована 1979 року бізнесменом Джеєм Прітцкером, представником сімейства, якому належить всесвітня мережа готелів «Хайятт».
