Кращі стрічки року
Трилер «Немає місця старикам» визнаний Асоціацією нью- йоркських кінокритиків найкращим фільмом 2007 року, передає Reuters. Брати Джоел та Ітан Коени отримали приз за кращу режисерську роботу і кращий сценарій до кримінальної стрічки, яка оповідає про те, як таємничий кілер відправляється на пошуки 2 млн. доларів, що зникли після угоди з продажу наркотиків, яка зірвалася. Іспанський актор Хав’єр Бардем, який зіграв у картині вбивцю на ім’я Антон, відзначений за кращу чоловічу роль другого плану.
Минулого тижня стрічку, зняту за мотивами твору лауреата Пулітцерівської премії Кормака Маккарті, було названо фільмом року Національною радою кінокритики, чия оцінка дає старт оскарівським перегонам, повідомляє newsru. Актори Денієл Дей-Льюїс і Джулі Крісті також отримали свої другі нагороди за сезон. Нью-йоркські критики назвали їх кращими виконавцями головних ролей. Дей-Льюїс отримав приз за роботу в фільмі Пола Андерсона «Нафта», який оповідає про зліт і падіння нафтовидобувної компанії, що належить жадібному бізнесменові. У цій номінації він дістав визнання лос-анджелеських критиків. Крісті була нагороджена за роль жінки, яка страждає на хворобу Альцгеймера, в драмі Сари Поллі «Далеко від неї». Емі Раян, яка зіграла в дебютній режисерській роботі Бена Аффлека «Прощавай, дитинко, прощавай», отримала премію нью-йоркських кінокритиків як краща акторка другого плану. У цій номінації вона вдостоїтися нагороди лос-анджелеських критиків і від Національної ради критиків.
Нагадаємо, Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса визначила кращі фільми 2007 року. Відразу чотири премії отримала драма Пола Томаса Андерсона «Нафта», а сам Андерсон удостоївся звання кращого режисера. Картина Андерсона також перемогла в номінації «За кращі декорації», обігравши драматичний мюзикл Тіма Бартона «Суїнні Тодд, маніяк-перукар». Дві нагороди отримала румунська картина Крістіана Мунджіу «4 місяці, 3 тижні і 2 дні». Фільм-лауреат Каннського кінофестивалю став найкращим іноземним, а Влад Іванов, який зіграв лікаря, — кращим актором другого плану. Кращою виконавицею жіночої ролі було визнано французьку акторку Маріон Котіяр за роль співачки Едіт Піаф у драмі «Життя в рожевому кольорі».
«Пікова дама» в балетній версії
Данський хореограф Кім Брандструп поставить у лондонському «Ковент-Гардені» одноактний балет на музику Сергія Прокоф’єва, написану до незнятого фільму Михайла Ромма «Пікова дама» 1936 року. Як пише газета The New York Times, нескінчена сюїта частково нагадує такі твори композитора, як балет «Ромео і Джульєтта» та П’ята симфонія. Копія недописаної партитури до «Пікової дами» зберігалася в книгозбірні коледжу Голдсмітс Лондонського університету. Брандструп, який виявив її там, звернувся з пропозицією використати сюїту для вистави до глави балетної трупи «Ковент-Гардену» Моніки Мейсон. «Чистовою обробкою» твору Прокоф’єва займався британський композитор Майкл Берклі, пише lenta.ru. У виставі, у якої поки що немає назви, будуть зайняті провідні танцівники британської трупи: Аліна Кожокару, Карлос Акоста і Зенаїда Яновські. За відомостями лондонської газети The Times, сюжет балету Брандструпа запозичено в Достоєвського з роману «Ідіот». Оригінал сюїти Прокоф’єва зберігається в Росії, у ЦДАЛМ (архіві літератури та мистецтва). На початку 60-х Геннадій Рождественський включив два номери з прокоф’євської «Пікової дами» до оркестрової сюїти «Пушкініана».
Ранній Караваджо
Шанувальник мистецтва з Великої Британії після проведення експертизи виявив, що куплена ним рік тому картина є роботою відомого художника епохи Ренесансу Мікеланджело Караваджо, повідомило РІА «Новости», посилаючись на британську газету The Telegraph. Колекціонер сер Деніс Мейхон в аукціонному домі «Сотбіс» придбав картину, як на той момент вважалося, невідомого послідовника Караваджо, за 50 тисяч фунтів стерлінгів. Днями 97-річний британець оголосив, що придбана ним картина є роботою самого Караваджо і її вартість — 50 мільйонів фунтів стерлінгів. Полотно було написане 1595 року. Нагадаємо, італійський живописець Караваджо, який помер 1610 року, вважається основоположником реалістичного напрямку в європейському живописі XVII ст. Його творчість, що не належала до якоїсь певної художньої школи, виникла як опозиція напрямкам, пануючим в італійському мистецтві на межі XVI й XVII ст.
