Маски, які треба зняти
Свою персональну виставку, що відкрилася в галереї «Мистець», Олеся Киян назвала «Маски». За освітою молода художниця — мультиплікатор, а нинішню експозицію склали її графіка, живопис і фотоколажі.
Олеся Киян незвичайно щедра й винахідлива. Багатовимірні простори, що перетікають із одного в інший, заповнені різноманітними предметами і дуже густо населені. Інколи відбувається «відсилання» до певного класичного сюжету («Світ Аліси», «Тридцять перший»). Але частіше молода художниця цілком самодостатня — і обходиться власною «міфологічною системою», побудованою на складних, а часом і відверто суб’єктивних натяках, хоча загальний «настрій» абсолютно зрозумілий і зчитується відразу («Подорожники», «Побачення»). Її улюблений сюжет — якийсь «перехідний», «присмерковий» стан, коли приходить кінець законам фізики та логіки — і відкривається «нічний бік речей» («Хід», «На межі», «Повний місяць»).
«Маски на моїй виставці — це передусім те, що треба зняти, а не надягти», — каже Олеся Киян. Її роботи — і справді про «зривання покривал». Але складність у тому, що в результаті не відкривається істина, а, швидше, розверзається безодня. Оксана ЛАМОНОВА.
Картина австралійського аборигена встановила рекорд на аукціоні
Картину австралійського аборигена Кліффорда Поссума Тжапалтжаррі продано в Мельбурні за 2,1 мільйона доларів (2,4 мільйона австралійських доларів). Це найбільша сума, коли-небудь сплачена за витвір вихідця з корінного населення Австралії, повідомляє Lenta.ru з посиланням на Bloomberg. Попередній рекорд було встановлено у травні 2007 року: тоді полотно «Створення землі» Емілі Кейм Кнгваррейє пішло з молотка за мільйон австралійських доларів.
Кліффорд Поссум Тжапалтжаррі (Clifford Possum Tjapaltjarri, 1933—2002) написав картину «Варлугулонг» («Warlugulong») у 1977 році, і тоді вона коштувала 2500 австралійських доларів. Оскільки художник зобразив на картині міфологічно складний сюжет, використовуючи оригінальну техніку, роботу відразу стали вважати класикою. Пояснення до полотна наводить газета The Telegraph. Варлугулонг — це місце, де за легендою двоє синів Лунгкати, людини-ящірки з синім язиком, убили кенгуру. Але м’ясом вони з батьком не поділилися, і той, розгнівавшись, улаштував лісову пожежу, в якій сини загинули. Художник зобразив події на полотні на зразок топографічної карти.
Мистецтво аборигенів істотно подорожчало за останнє десятиріччя, а роботи Тжапалтжаррі цінуються особливо високо. Примітно те, що новим власником картини «Варлугулонг» стала Національна галерея Австралії, і полотно виставлять для публіки в новому крилі музею в Канберрі.
У світі янголів
Персональні виставки Світлани Кубрак проходять у галереї «Срібні дзвони» регулярно. Зазвичай художниця виставляє скульптури, створені за унікальною авторською технікою — з трави. Однак нинішня експозиція — це виключно живописні роботи, а виставку Світлана Кубрак назвала «Процвітання».
Світ Світлани Кубрак затишний і камерний. У ньому живуть янголи — великі й маленькі, про щось шепочуться одне з одним, грають на сопілці та здійснюють, узявшись за руки, довгі прогулянки — напевно, у пошуках тих, кому треба допомогти («Прогулянка»). А ще тут багато квітів — «Фіалок», «Конвалій» і прекрасних орхідей. Часом квіти стають приводом для філософських роздумів («Плин часу»), але частіше вони просто прекрасні й трішки зворушливі — тим більше, що ставлять їх не у традиційні вази, а в ліїчки та глечики.
До речі, про ліїчки та глечики. До таких «дрібниць життя» Світлана Кубрак уважна і шаноблива не менше, ніж до квітів. Недарма ж у неї є картини про старовинний грамофон і про старовинну швацьку машинку. Здається, ці герої щиро вдячні художниці — і на знак вдячності діляться з нею своїм таємничим казковим єством. Оксана ЛАМОНОВА.
