Жіноче питання
З 25 квітня до 14 травня в Київському музеї російського мистецтва проходить виставка «Феміна. Метаморфози. Образ жінки в образотворчому мистецтві першої третини ХХ сторіччя». Експозиція виставки — спроба простежити, як у трактуванні жіночого образу видатними митцями України, Франції та Росії проявилися основні естетичні та світоглядні концепції трьох перших десятиріч ХХ сторіччя. Роботи корифеїв реалістичного малярства Репіна та Архипова сусідствують із творами видатних французьких авторів Майоля та Утрілло, малярство класиків соціалістичного реалізму Ісаака Бродського і Олександра Дейнеки — з полотнами митців еміграції Івана Бабія та Зінаїди Серебрякової. На виставці представлено понад 50 живописних, графічних і скульптурних робіт із фондів музею та приватних колекцій. У експозиції — полотна Утрілло, Нестерова, Архипова, Дейнеки, Йогансона, Серебрякової, Глущенка, Шовку
Мадонна і кіно
Знаменита поп-дива збирається продовжити свої кінематографічні експерименти. Як повідомляє lenta.ru з посиланням на The Sun, співачка зайняла режисерське крісло на знімальному майданчику малобюджетної комедії «Filth and Wisdom», зйомки якої пройдуть у Лондоні. Нагадаємо, що наприкінці 2006 року з’явилася інформація про те, що Мадонна збирається зняти заснований на реальних подіях фільм з назвою «Blade To The Heart». У картині буде розказано про протистояння двох відомих боксерів Еміля Гріфіта та Бенні Парета, що завершилося знаменитим поєдинком у 1962 році, після якого Парет помер.
«Туманність» Єфремова
Виповнилося 100 років з дня народження знаменитого радянського письменника-фантаста (1907—1972 рр.). З юності кумиром Івана Єфремова була наука. Він починав як дослідник, вчився в Ленінградському державному університеті. Але так палко бажав практичної діяльності, що покинув навчання. Деякий час працював у геологічному музеї, після чого екстерном склав іспити для отримання диплома про закінчення геологорозвідувального факультету Ленінградського гірничого інституту. Його розум остаточно вибрав мету життя — надра землі. Але замість того, щоб шукати потрібне: нафту, золото, вугілля та інші корисні копалини, Єфремов несподівано став шукати некорисні викопні рештки, останки стародавніх ящерів, руїни Юрського періоду, пристрасно захопився палеонтологією.
Єфремов з головою занурюється в минуле, у безодні геологічних ер. Проводячи роки в монгольських пустелях, викопуючи кістки померлих чудовиськ, Єфремов створює оригінальну методику прогнозування місць знаходження цих самих кісток. І пише свою першу книгу «Тафономію», наукову працю палеонтолога, за яку отримує пізніше Державну премію. У цій біографічній точці остаточно формується оригінальний тип мислення Івана Єфремова: основою для пророцтв учений обирає наукову технологію. Ця технічна одержимість і зробила Єфремова письменником. Він узявся за перо насамперед з метою популяризації науки й техніки.
Фантаст Єфремов першим кинув виклик катастрофічній моделі розвитку. Він почав іздалеку, зі стародавнього Єгипту. У дилогії «На краю Ойкумены» і «Путешествие Баурджеда» письменник описав братство героїв із різним кольором шкіри та засудив расизм. А кульмінацією його партійної літератури став фантастичний роман «Туманность Андромеды» (1957 р.), де Єфремов описав комуністичне завтра цивілізації. Лише винятковий талант Єфремова міг перетворити цю партійну схоластику на живе й пристрасне оповідання. Мільйонні тиражі та слава обрушилися на палеонтолога. Письменник остаточно залишає науку і стає професійним літератором. Він пише романи, десятки оповідань і повістей, серед яких відзначимо хоча б «Серце змеи» і «Лезвие бритвы».
Злам стався раптово. Йдучи за логікою земного протистояння США і СРСР, Єфремов створює новий шедевр — роман «Время Быка», де світ стикається з антагоністичною цивілізацією планети Торманс. Ця проекція шокувала тогочасну владу, вони чекали на перемогу передового ладу. Після кончини письменника у 1972 році, роман «Время Быка» був заборонений до видачі в книгозбірнях країни.
Власне, фантаст Іван Єфремов — парадокс. Його книги стали казкою для СРСР, як і Виставка досягнень радянського способу життя.
Танцклас
У Київському театрі оперети пройшов незвичайний концерт «Балет — моє життя». Головним учасником вечора стала балетна трупа театру, яка, як правило, залишається на «других ролях» у виставах. «Оперета — красивий жанр, — вважає балетмейстер Олександр Сегаль, — і танець повинен бути не просто вставками-доважками між вокальними партіями в постановках». У трупі театру працюють справжні майстри танцю. З 1980 року балетний цех оперети очолює учень і послідовник легендарного Павла Вірського, майстер хореографії Олександр Сегаль. Він виростив цілу плеяду прекрасних танцюристів.
На вечорі, присвяченому дню народження О. Сегаля, окрім популярних сцен з улюблених глядачами оперет, були показані фрагменти з класичних балетів у виконанні солістів театру. Дуже сподобалися публіці номери з «Гаяне» Арама Хачатуряна, «Дон Кіхота» Мінкуса, «Карменсіти» з опери «Кармен» Бізе. У програмі було презентовано народні танці, виконані артистами дуже віртуозно: польки змінялися вальсами, танго — канканом... Публіці так сподобалася програма, що її вирішили включити до поточного репертуару Театру оперети, повідомляє Оксана ДЕНЯКОВА .
