Музей Акрополя
Його буде відкрито в 2007 році, повідомив міністр культури Греції Георгіос Вулгаракіс РІА «Новости». Деякі нові знахідки з Акрополя демонструватимуться вже з травня 2006 р. в одному з афінських музеїв. Також обговорюється можливість пускати туристів один день на місяць у недобудовану поки що будівлю.
Новий музей афінського Акрополя займатиме загальну площу 23 тис. квадратних метрів. На його будівництво виділено в цілому 129 млн. євро. Спочатку музей планувалося побудувати до Олімпійських ігор в Афінах, проте при будівництві будівлі виникли проблеми. Зокрема, довелося включити в кошторис великі компенсації за зміну ландшафту в історичному районі Афін. Грецький уряд розраховував переконати Британський музей повернути знамениті статуї та рельєфи Парфенона, які були вивезені в Лондон на початку XIX століття лордом Елгіном. Грецька сторона називала дії британського дипломата «культурним грабежем» і вказувала на те, що шедеври Парфенона повинні з’являтися перед глядачем в єдиному ансамблі з архітектурою храму. Однак британська сторона відмовилася повертати безцінні експонати. З її погляду, придбання фризів Парфенона лордом Елгіном було юридично законним для того часу, а самі статуї та рельєфи знаходяться у Британському музеї в цілковитій безпеці й доступні для відвідування для всіх бажаючих.
Рукописи Мігеля де Унамуно
Іспанський уряд заборонив вивозити з країни рукописи найбільшого письменника та філософа початку XX століття Мігеля де Унамуно. Кілька його листів та інших автографів мають бути продані мадридським аукціонним домом Sala Duran 27 березня 2006 року, повідомила британська газета The Guardian із посиланням на іспанські джерела. Дім Sala Duran виставив на продаж дев’ять лотів, що мають кореспонденцію Унамуно, зокрема, його листування з сім’єю й найбільшими письменниками, поетами та мислителями епохи. Частина листів датується 1926—1930 роками, коли Унамуно перебував на засланні на Канарських островах, повідомляє lenta.ru. Мігель де Унамуно (1864—1936) входив до впливової групи іспанських інтелектуалів «Покоління 98 року» разом із Антоніо Мачадо, Піо Баррохою, Рамоном дель Валье Інкланом, Хосе Ортега-і-Гассетом й іншими. Найбільші твори Унамуно — це романи «Мир під час війни», «Туман», «Авель Санчес», «Тітка Тула», філософські твори «Життя Дон Кіхота і Санчо», «Про трагічне почуття життя».
Ірод від Аль Пачино
Знаменитий кіноактор бере участь у постановці мюзиклу за п’єсою Оскара Уайльда «Саломея». Аль Пачино має зіграти біблійного правителя Ірода. Прем’єра вистави пройде в Лос-Анджелесі 14 квітня, повідомляє телекомпанія BBC. Виставу на музику японського композитора Юкіо Цудзі поставила режисер Естель Парсонс у 1992 р. на Бродвеї, нагадує lenta.ru. Мюзикл був відновлений у 2003 році. Тоді разом із Аль Пачино в ньому взяли участь Девід Стретейрн і Маріса Томей. У знаменитій «зразково декадентській» п’єсі Уайльда, сюжет якої взятий з Євангелія від Марка, тетрарх Іудеї Ірод Антипа обіцяє своїй падчерці Саломеї будь-яку нагороду за «танець семи покривал». Саломея випрошує голову пророка Іоканаана (Іоанна Хрестителя). У постановці Парсонс Саломею грає Джессіка Частейн, а Іоканаана — Кевін Андерсон, зірка популярного театру «Steppenwolf». Для Аль Пачино «Саломея» не перший театральний досвід. На Бродвеї він грав у «Ричарді III» і у постановцi «Чи носить тигр краватку?». Поза Бродвеєм актор блискуче зіграв у виставах «Кар’єра Артуро Уї, якої могло не бути» Брехта та у п’єсі «Індіанець хоче Бронкс».
«Самовбивця»
Відомий російський актор і режисер Веніамін Смєхов представляє свою версію знаменитої п’єси Миколи Ердмана «Самовбивця». Прем’єра відбудеться 24 березня на сцені Російського академічного молодіжного театру. Ця п’єса про поворот від непу до репресій. Свого часу Смєхову пощастило зустрічатися з самим автором, і, будучи артистом «Таганки», він чув, як сам автор читав «Самовбивцю» в трупі театру. «Ердман читав п’єсу, як білий вірш, і ми намагалися у своїй роботі над «Самовбивцею» не відходити від поетичного ритму цього твору. Можливо, це одна з відмінностей моєї постановки від інших, — сказав в інтерв’ю РІА «Новости» В. Смєхов. — Щоб передати ердманівську поетику, ми використали у виставі синтез найрізноманітніших жанрів. Тут воєдино сплелися психологічний та ігровий театр, комедія, карнавал, трагедія, цирк... У цьому творі дуже багато підтекстів, що зачіпають важливі теми, актуальні, думаю, як учора, так сьогодні й завтра (відносини народу та влади); розчинення людини в масі. Це роздвоєння особистості, яка, з одного боку, прагне до свободи, а з іншого — здатна на добровільне самоприниження. Зачіпається також тема інтелігенції».
