Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Коротко / КУЛЬТУРА

16 березня, 2005 - 00:00

Новому кіно — нових митців

Відомий український кіноактор, народний депутат Іван Гаврилюк занепокоєний станом справ в українському кіно. На прес-конференції у рідному Львові він поділився з журналістами своїм баченням неблагополучної ситуації. Багато в чому думка Гаврилюка на методи виходу із застою не збігається, а навпаки, векторно-протилежна думці сьогоднішніх керівників Міністерства культури стосовно шляхів розвитку українського кіновиробництва та пріоритетів у роботі Національного комітету. Кінопрокат та дубляж фільмів, ретроспективи архівного українського художнього та документального кіно повиннi мати зовсім інший соціальний статус. Нове українське кіно мають робити переважно нові талановиті митці, а не «заслужені пенсіонери»... Українські кіностудії зобов’язані творити національний продукт, а не бути комерційними придатками чи філіями російських знімальних майданчиків.

«Химери» Катерини Бойчук

Свою персональну виставку в галереї «Срібні дзвони» Катерина Бойчук назвала «Химери». Ця назва має два цілком обмежено доповнюючих одне одне тлумачення-пояснення. З одного боку, «Химери» — це парадоксальне і невловиме «розмивання» межі між реальним та ірреальним, що становить майже неодмінну умову художнього світу Катерини Бойчук. З іншого боку, мається на увазі деяка стилістична еклектичність творчості молодої художниці, перетворена на виразний і цікавий прийом. Недаремно ж копія леонардівської «Пані з горностаєм» (і не лише вона) займає в експозиції те саме місце, що й твори абсолютно «авторські».

Роботи Катерини Бойчук — малюнки гелевою ручкою, суто графічні, чорно-білі. Їхній стиль визначається одночасно і незвичайною ретельністю «обробки», з усіма нюансами всіх орнаментів і всіх тіней і напівтіней, що відкидаються ними, і загальною холодною суворістю виникаючого світу. Його мешканці досить численні. І все-таки цей світ здається майже безповітряним простором, де панують свої закони, а тому невагома металева сфера («Бабки і металева куля») не здається чимось таким уже ірреальним. Принаймні це не дивніше, ніж «Риба-корова», яка впливає у вікно, або гігантський лобстер, який вповзає на стіну. Оксана ЛАМОНОВА

Газета: 
Рубрика: