Затишна виставка
Виставка Давида Шарашидзе, що відкрилася днями у фойє Будинку акторів, виглядає гармонійною частиною загальноміського бекграунда. Без радикальних збурень, але в той же час досить витончено.
Такий живопис приємно розглядати в паузі недільної прогулянки. Зроблено все дуже просто, з чітким набором символів: фрукти — гранати переважно, квіти, синій стілець, червоне крісло, портрети задумливих довгошиїх персонажів, вулички та куточки старого міста, в якому вгадується Тбілісі. Чисті, промиті локальні кольори на великих рівних площинах, переважання синього і червоного. Загалом — дуже комфортний ефект, те, що називають салонним мистецтвом. Власне, салон — неодмінна й важлива частина актуальних арт-процесів, і витіснення його всюдисущою і агресивною галереєю зазначеним процесам навряд чи пішло на користь. Шарашидзе підтримує саме салонну складову легко і переконливо. Немає потреби в багатоскладових і плутаних авторських коментарях, в маніфестах як таких, в напружених танцях кураторів і критиків. Все зроблено відкрито будь-якому погляду, а виставку в цілому пронизує особливий ментальний затишок. Тут вас, вже точно, ні на що не провокуватимуть. Що не так вже й мало, вважає Дмитро ДЕСЯТЕРИК , «День»
Романтика буднів
У Дитячій академії мистецтв на Оболоні відкрилася персональна виставка художника Володимира Голованова (1924—1990рр.). Володимир Голованов був насамперед акварелістом, однак акварелістом вкрай незвичайним. У техніку, що стала синонімом поетичності й асоціюється зазвичай із ніжністю, прозорістю й одночасно невловимою мінливістю образу, він сміливо вносив прийоми живопису, а то й монументального мистецтва. Результатом стала «лесована» акварель», у якій Володимир Голованов і створив найкращі свої твори, ввважає Оксана ЛАМОНОВА. Безумовний романтик, Володимир Голованов невпинно й жадібно милувався дійсністю в найбуденніших її проявах. Звідси — величава урочистість його індустріальних серій. Численні роботи художника присвячені театру — тут і «костюмовані портрети», і зворушливі, сповнені теплого гумору залаштункові сценки. Володимир Голованов — автор численних портретів, виконаних у різній техніці. Його моделі — діти, студенти, спортсмени, вчені й музиканти. Художник дбайливо зберіг не лише їхній вигляд, а й їхні імена. Але, напевно, найкращі портрети Володимира Голованова — це його «Невідомі», загадкові й прекрасні незнайомки, вишукано й легко намальовані вугіллям.
