Коротко / КУЛЬТУРА

8 грудня, 1998 - 00:00

Твіт

Куди йдемо — підкаже музика

Сьогодні в костелі Святого Олександра у Києві продовжиться
цикл музичних вечорів, присвячених 2000-річчю християнства. Їхню програму
розроблено відомою органісткою Ольгою Дмитренко і називається «Хто ми?
Куди йдемо?» Своєрідність концерту, в якому прозвучать Прелюдія, Анданте
і «Сициліана» Баха, «Експромт» Шуберта, Прелюдія, Фуга і Варіації Сезара
Франка, полягає в тому, що виконання цих музичних шедеврів буде супроводжуватися
демонстрацією слайдів творів західноєвропейського та вітчизняного живопису,
які прокоментують настоятель храму отець Стефан і мистецтвознавець Сергій
Папета, повідомляє кореспондент Ольга САВИЦЬКА.

Джаз у «Динамо-Люкс»

Вже понад три місяці у модному київському нічному клубі
«Динамо-Люкс» щосереди проходять акції «Олексій Коган представляє концерти
джазової музики». Публіки на них збирається більш аніж досить, у чому кореспондент
В’ячеслав КРИШТОФОВИЧ-молодший вбачає знак, що джаз стає не тільки елітарною,
а й престижною музикою. Так чи інакше, а після того, як ледь народившись,
канув у Лету джаз-клуб на Андріївському, «Динамо-Люкс» залишається у Києві
єдиним місцем, де можна почути майже все краще, що є в українському джазі.
Наприклад, виступ квартету піаніста Юрія Шепети (Віталій Іванов — альт-саксофон,
Максим Гладецький — бас і Сергій Табунщик — барабани), котрий приголомшив
завсідників вечорів минулого тижня. Уперше в Україні ці чудові музиканти
зіграли програму композицій геніального Телоніуса Монка. А наступної середи
в «Динамо-Люкс» можна буде почути дует джазменів світового рівня — петербурзців
Андрія Кондакова і Давида Голощокіна, а дещо згодом — тріо валторніста
Аркадія Шилклопера (не менш світового рівня) з Москви.

Як-то нашому Вакулі в Італії?

У ніч перед Різдвом київська художниця-графік Ганна Коломієць
напевно пригадає свого Вакулу, який мчить класичним маршрутом «Диканька
— Петербург — Диканька» на своєму чортові-експресі за царевими черевичками.
Цей сюжет художниця представила на конкурс монументального живопису на
«Festa delle fartalle» (Бордано, Італія). За умовами конкурсу, на стінах
борданских будинків кожному учасникові надавалася площа під фреску — три
на чотири метри й три дні часу, щоб втілити сюжет у барвах. У мистецтві
й у житті Ганна Коломієць — моцартівський Керубіно, вважає мистецтвознавець
Валерій ПАНАСЮК; та сама витонченість, «висока легковажність», дитяча готовність
до метаморфоз, легкість стрибка з графіки в монументалізм. У борданців
інтерес до її роботи був величезний: зазвичай конкурсанти зображали на
стінах щось абстрактне, і раптом — чарівна історія. Кожному, хто цікавився
Ганна із задоволенням розповідала про закоханого коваля, щоправда, імені
його не називала («вакула» в італійській мові «неперекладна гра слів»,
за яку можна й по пиці дістати). А художнє журі присудило Ганні Коломієць
першу премію. Так і летить тепер Вакула під італійським небом, і «всі,
завбачивши коваля, на хвилинку зупиняються подивитися на нього».