Мандруючи з України до Польщі автобусом, не відразу помічаєш, що пройдено кордон, і милуєшся все тими ж зеленими луками та маленькими водоймами, які так само радували око і на Житомирщині, і на Рівненщині, і на польській землі. Однак потрапивши, нарешті, до Кракова, куди ми, київські митці, були запрошені як учасники Міжнародного принт трієнале, ми відразу відчули величезну різницю між звичайною землею і тією, яка насичена багатовіковими культурними нашаруваннями.
Місто починалося з поселення віслян, тобто тих, хто жив біля Вісли, ще в VШ сторіччі. Бурхливий розквіт припав на середні віки, коли Краків був столицею Польської держави з XI до XVI сторіччя. Замок Вавель, який зберігся з тих часів і донині зберігає велич спокою польських королів. Прекрасну колекцію образотворчого мистецтва зібрали Чарторизькі, перлиною музею їх імені є знаменита «Дама з горностаєм» Леонардо да Вінчі. У їхньому музеї не менш цінні й найдревніші сторінки єгипетської «Книги мертвих», антична скульптура, зібрання нідерландського малярства, від Брейгеля старшого до Рембрандта, і виконані видатним німецьким майстром Альбрехтом Дюрером портрети польських королів, і багато що інше.
Саме тут, у Кракові, Микола Коперник уперше сформулював революційну в ХV сторіччі теорію обертання планет навколо сонця, яка суперечила пануючому уявленню про нерухомість Землі та обертанні навколо неї сонця. Декілька сторіч поспіль католицька церква забороняла думати інакше, суворо караючи тих, хто шепотів: «А все ж таки вона крутиться...» Сидячи в затишному дворику старовинного університету, де вчився та працював сміливий польський вчений, проникаєшся повагою до самих стін, свідків великих духовних баталій.
Сучасне культурне життя Кракова традиційно підтримує високий рівень, гідний старовинних реліквій. Виставки, концерти, зустрічі представників різних культур проводяться тут регулярно. Особливо насичене місто витворами образотворчого мистецтва в період проведення Міжнародного трієнале графіки, що відбувається раз на три роки. Цей рік — особливий, ювілейний. Беззмінний організатор і натхненник усіх виставок Вітольд Скулич, відкриваючи 40 уза рахунком головну виставку в Галереї сучасного мистецтва «Бункер штуки», з ностальгією згадував, яким теплим був вечір у вересні 1966 року, які красиві дівчата оточували тоді його, молодого професора, на першому відкритті. За ці роки Товариством Краківського трієнале графіки (які спочатку проводилися як бієнале) вдалося зібрати найцікавіших митців ХХ сторіччя, таких як Мур, Бойс, Раушенберг, Кошут, Арман, Шумахер, Альберс і багато інших, адже в будь-якого значного художника, в якій би галузі він не прославився, завжди є й графічні аркуші, відтиски на папері. Тепер, в ХХI сторіччі, думаючи про майбутнє, Вітольд Скулич із ентузіазмом підтримує молодь і нові ідеї в мистецтві. Незмірно збільшився розмах проведення цього художнього заходу. Свято графіки охоплює все місто й переливається через край у інші міста Польщі: Катовіце, Варшаву та інші.
У самому Кракові в рамках трієнале проводиться понад двадцять виставок у музеях і галереях міста. Всі вони разом доповнюють одна одну, складаючи найбільш повне уявлення про графіку, її техніку й різноманітне бачення. Так у Історичному музеї демонструвалася італійська гравюра ХVШ сторіччя, в Народному музеї — польська графіка 1918—1939 рр., і така «старовина» дуже важлива для розуміння й порівняння з роботами сучасних митців. Всюди можна було отримати інформацію і друковану продукцію декількома мовами з докладною мапою міста та адресою виставки. А тривалість експозицій, яку назвали «Дні графіки», сміливо можна вже перейменувати на «Місяці графіки». Цього року календар графічного свята підходить під саме Різдво.
За традицією, встановленою Товариством трієнале, володар Гран-прі запрошується на наступне трієнале з персональною виставкою робіт. Величезне задоволення глядачам доставила художниця з Канади Давида Кідд. Її великі друковані аркуші — виконані на спеціальному папері світлини з цифровою обробкою, розмістили в прекрасній галереї на центральній площі Ринок, куди на другий поверх глядачів, захоплених творчістю й таких, що уникають зайвих фізичних навантажень, доставляє прозорий безшумний ліфт. Експозиція створює враження мандрівки сновидіннями, які, однак, перенесено в реальність, або ж навпаки. Виразність і фотографічна відчутність зображуваної обстановки і персонажів досить захоплююче занурюють у світ думок і переживань, найбільш гострих у тінейджерському віці, очевидно тому, частіше за все, її герої: діти та ляльки, тінейджери та комікси. Але адресовані роботи Кідд, насамперед для дорослих і тих, хто серйозно роздумує про час і буття.
«Бункер штуки», всупереч назві, не має нічого спільного з похмурістю бункера, а «штука» польською означає «мистецтво». Тут, у світлих просторих залах, проходила головна експозиція трієнале з тими роботами, які відзначено нагородами. Потрібно сказати, що щодо українських робіт доля цього року виявилася більш непривітною, ніж три роки тому. На ювілейну виставку і в каталог взяли лише один принт, вже премійований перед тим на Всеукраїнському трієнале графіки 2006,Олександра Калмикова та Наталі Фандикової (тут же він притулився в далекому кутку експозиції). Порівняння з попереднім Триєнале, куди було відібрано для каталога 46 робіт українських авторів, нічого хорошого нам не говорить, а гірше за все те, що в цьому доборі, схоже, більшу роль зіграла політика, аніж мистецтво.
Гран-прі МТГ-Краків 2006 інагороди Міністерства культури удостоїтися бельгійська художниця Інгрід Леден. Її майже монохромний триптих «Самоудосконалення» 1-Ш, ймовірно, дійсно сприяє самозаглибленню і медитації в тиші, що, однак, дисонувало з галасом презентації, яка зібрала сотні різномовних авторів із різних країн. Стилістика триптиха дуже нагадувала абстрактний мінімалізм 60-х і таким чином створювала явну перекличку з незабутнім початком ювілейної події.
Нагородами були відзначені роботи митців Великої Британії, Австрії, Японії, Німеччини, Польщі та інших країн. У розміщенні робіт у експозиції вдало чергувалися роботи нефігуративні й такі, що мають смислове прочитання. Графіка завжди дуже чуйно реагує на найменші та найрізноманітніші нюанси змін у часі та духовному світі. Мандрівка від роботи до роботи так само захоплююча, як із одного міста до іншого.
