Це спільний проект Ізраїлю та України. А в режисера Льва Прудкіна NO-ONE — дебют. Стрічка яскрава, з експериментаторським запалом, закрученим сюжетом із несподіваною розв’язкою. Тут майже немає ретро і ностальгії. Дуже мало натяків на політичні події, які відбуваються на тлі сімейної драми — в телевізорі миготять Єльцин на танку і сама пам’ять глядача підказує, що десь поруч з персонажами замкнений на своїй дачі в Форосі Горбачов.
Фільм 2017 року виробництва і для зйомок Крим часів перебудови з його партійними дачами і відомчими санаторіями був реконструйований на берегах... Мертвого моря. Усю натуру знімали в Ізраїлі, і це було принциповим питанням для міжнародної команди на чолі з авторами фільму — батьком та сином Прудкіними (режисура, сценарій, продюсування, монтаж), які чітко артикулюють повагу до українських законів. До знімальної групи стрічки увійшли досить відомі ізраїльські митці: художник-постановник канського пулу Ехуд Гуттерман, тель-авівська художниця по костюмах Наталія Каневська, відома роботами в театрі «Гешер», хореограф Даніела Галь з Batsheva Dance Company та ін.
Герої цього трилера про крах радянської імперії, — схожі на барельєфи або статуї, простір позбавлений теплоти і курортності. Стрічка порушує багато питань сучасності. Хто друг, а хто ворог? Хто винен, і чому так вийшло? Вирушаючи у Форос на пошуки Горбачова в серпень 1991-го, кожен знайде свої відповіді. А ще побачить Крим «без політики», в якому генерал КДБ навмисне нагадує Андропова, а його помічник, агент відомства — молодого Путіна.
Радянська імперія в ті серпневі дні балансувала на межі повернення герметичної тоталітарної влади партійної верхівки і громадянської війни, так і жанр фільму балансує на стику політичної драми, фантасмагорії, містерії та високої трагедії. Великі характери, впізнаванні типажі, точні побутові замальовки, атмосфера часу — вся ця прискіпливо вибудувана конструкція розмивається і руйнується текстом, як ніби морські хвилі підмивають замок з піску. Герої дуже багато говорять. Пишномовно, велемовно, ухильно, з великою кількістю цитат і постмодерністських відсилань. У самій фактурі картини розкривається подвійне дно, підступ. Драматургія тримається на напруженості між ласкаво-курортним місцем дії та похмурим сюжетом.
NO-ONE — погляд на радянську спадщину ззовні, адже велика частина знімальної групи ізраїльська, а весь постпродакшн зроблений в Україні.
