Це найпрестижніший та найзнаменитіший зі світових музичних форумів. Прокинувшись від нашестя орди футбольних фанатів, які гуляли на ЄВРО, Зальцбург готовий віддатися звичнішому та респектабельнішому літньому моціону. За п’ять фестивальних тижнів (до 31 серпня) відбудеться в загальній кiлькостi дві сотні вистав, розрахованих, як правило, на поінформованих аматорів із солідними гаманцями.
Моцарт для Зальцбурга незмінно залишається джерелом матеріального благополуччя. Народившись на торгівельній Getreidegasse, він навіки забезпечив нелюбимому місту (композитор надавав перевагу Відню) безбідне існування. У Зальцбурзі, де його зображення прикрашає упаковку найрізноманітніших виробів — від гуталіну до серветок, нинішнього серпня розраховують прийняти 225 тисяч туристів.
До речі, справжні «кульки Моцарта» — це зовсім не ті круглі цукерки в червоній обгортці з портретом генія в напудреній перуці, що продаються в усьому світі, пишуть izvestia.ru. Оригінальні mozarts kugel досі робляться вручну, вони в синіх обгортках, і їх можна купити лише в Зальцбурзі. Найсмачніші — в кондитерській на вулиці Grabene.
Зальцбурзький антураж — це окрема вистава. Навколо фестивальних будівель завжди метушаться продавці маріонеток, вуличні музиканти, жонглери. Особлива тема — дрес-код для публіки. Деякі приходять в австрійських національних костюмах: дами — в довгих клітчатих спідницях із фартухами, в білосніжних сорочках з вишивкою та корсажами, чоловіки — в панталонах, жилетах, коротких куртках і капелюхах із перами фазанів. Інші з’являються в розкішних вечірніх убраннях. Діти, навіть найменші, одягнуті в плаття та смокінги, як i батьки. Туалети деяких фрау, обвішаних діамантами, як новорічна ялинка іграшками, такі неосяжні, що їхнi носительки не можуть уписатися в дверний отвір дамської кімнати...
Тема нинішнього фестивалю сформульована трохи похмуро: «Сильна як смерть любов». Афіша дуже різноманітна. Є драматичні вистави — від найцікавішого для російської людини «Злочину та кари» (в німецькому інсценуванні) до моновистави Ванесси Редгрейв «Рік магічних роздумів». Плюс майже сотня симфонічних і камерних концертів. Віденський філармонічний оркестр, Берлінський філармонічний, Клівлендський, молодіжний оркестр Симона Болівара з Венесуели... Диригенти — Булез, Муті, Янссонс, Реттл, Баренбойм... Солісти — Еліна Гаранча, Веселина Казарова, Томас Квастхофф, Іон Бострідж...
Але головне блюдо Зальцбурга — опера. У нинішньому меню сім назв. Для любителів раритетiв призначені «Русалка» Дворжака в постановці модних європейців Йоссі Вілера та Серджіо Морабіто і «Замок герцога Синя Борода» Бартока зі знавцем угорської музики, композитором Петером Етвешем за диригентським пультом. А ще — взірець ультрасучасної опери «Ірмінгард» Мноцила Брасса і Бернда Єщека. Для шанувальників справжньої італійської опери приготували «Отелло» Верді. Але поза конкуренцією за популярністю дві опери Моцарта — «Чарівна флейта» та «Дон Жуан», а також «Ромео і Джульєтта» Гуно.
Президент Salzburger Festspiele Хельга Рабль-Штадлер розповіла, що «чверть бюджету феста — це підтримка держави, як на федеральному, так і на місцевому рівнях. Близько шести відсотків дають спонсори, ще чотири — це патронаж. Приблизно дві тисячі людей щорічно роблять внесок у розмірі тисячі євро. Але понад половину всіх грошей ми виручаємо від продажу квитків, що абсолютно унікально. Понад шість iз половиною тисяч квитків ми продаємо за тиждень. Наш секрет у тому, що людям подобається знаходитися в атмосфері тотальної краси.
Тривалий час обличчям фестивалю був Герберт фон Караян. Останніми ж роками керівники змінюються досить часто, і здається, що фестиваль перебуває в якомусь болісному пошуку... Як підкреслила Рабль-Штадлер: «Караян був неймовірно харизматичною особистістю. Такі люди народжуються раз у століття, а то й рідше. Я знала його особисто й можу сказати, що ніколи більше не зустрічала такої могутньої людини. Але нічого вічного на світі немає... Потім на його місце прийшов Жерар Мортьє — один із кращих музичних менеджерів у сучасному світі. Потім Петер Ружічка — сучасний композитор. Зараз — знаменитий режисер Юрген Флімм. Будучи президентом фестивалю, я стараюся використати переваги кожного, а не думати про їхні слабкості...»
