На «Курбалесію-2012» приїхали колективи з Москви («Театр, которого нет»), Києва (театр «Сузір’я»), Сімферополя (арт-центр «Карман») і Одеси («Театр на Чайній»), а також глядачі побачили творчість всесвітньо відомого танцюриста буто Такетеру Кудо (Японія) — виставу A karmaexposer («Ява Карми — Гозараші»). На форумі Харків репрезентували Театр P.S., Театр «Сахалін», «Театр 19», San-San-театр,Театр GreenMagic, Центр сучасного мистецтва «Нова Сцена», вільне творче об’єднання «Прекрасні квіти» і Театр Vinora-playing-town.
Форум відкрила прем’єра — вистава «Зірки» Театру Vinora-playing-town (режисери Олександр Ковшун і Олена Приступ). Німецька драматургія (п’єса Анни Гиллінг) в українських реаліях вийшла непростою. Раптом з’ясувалося, що непросто співпереживати розбещеним, а часом і одверто жорстоким підліткам, непросто почути за їхнім сміхом волання про допомогу, непросто побачити за наркотичним сп’янінням душевний біль і перші, але тому не менш сильні почуття та страждання. Саме це з неймовірною, властивою лише юності, щирістю довели молоді актори — виконавці головних ролей (Ніна Хижна, Ольга Мельник, Богдан Шапкін і Сергій Суляєв). Контрастним штрихом до молодіжної феєрії став відчужений персонаж самої Анни Гиллінг (Надія Шевченко), чиї ремарки відтіняли напруженість у розвитку сюжетної лінії.
«Скляний звіринець» Теннессі Вільямса давно вже став класикою. «Театр, которого нет» (Москва) зробив цю класику простою, але від того не менш гострою. Тут усі рухи вивірено до міліметра, а метафоричну картинність Вільямса перетворено на графічну точність режисера Анни Пухової. Немає нічого зайвого — лише тьмяні люстерка, які химерним лабіринтом розташувалися на абсолютно порожній сцені, й лише актори — чи то люди, чи то звірі в німому, знеособленому просторі втрачених життів їхніх героїв. Людина-вовк Том (Денис Старков) все ще сподівається знайти вихід у власну свободу; ласкава кішка Лора у зворушливому виконанні Галини Волошиної ще по-дитячому чіпляється за примарні мрії навколишнього світу, який приходить нібито в гості в особі «звичайної приємної молодої людини» Джима (Євген Вакунов). І лише Аманда (Юлія Шимоліна) — жінка-тигриця — напевно знає, що в скляній людині живе серце ніколи не заб’ється знову, а намальований червоною помадою рот-рана навряд чи перетвориться на щиру усмішку...
Сімферопольський арт-центр «Карман» виходив на фестивальну сцену двічі: глядачі побачили дві абсолютно різні роботи режисера Антона Романова — виставу для дітей «Дівчинка і ворона» за п’єсою Льва Устинова та сюрреалістичну казку для дорослих «Очі блакитного собаки» (п’єса К. Малініної за мотивами оповідання Габріеля Гарсія Маркеса). Ці вистави об’єднує ідея взаємозв’язку реального й вигаданого світів. Маленька героїня з п’єси Л.Устинова мріє про друга і знаходить його в особі ворони, безіменні герої Маркеса (у виконанні Світлани Усаніної та Ескандера Анверовича) мріють про кохання і зустрічають його... уві сні. Здається, в об’єктивному світі щастя знайти складніше, ніж у світі снів та ілюзій.
За простим сюжетом постановки Київського театру «Сузір’я» за назвою «Нежонаті та неодружені» уважний глядач без зусиль розгледів символічний начерк сучасних характерів і проблем. Легкість і комедійність подачі матеріалу при цьому не перешкодили сприйманню вистави, й з легкої руки режисера Тамари Трунової невибаглива історія про перехід закоренілого одинака до розряду одружених чоловіків (п’єса Ханоха Льовіна) стала притчею про ціну свободи...
Честь закрити фестиваль випала українсько-польській вуличній виставі за мотивами «Дон Кіхота» Cервантеса. Дійство, в якому театр уміло поєднувався з танцем, живою музикою, елементами циркової акробатики, народилося завдяки творчим зусиллям Театру «Брама» (Польща) і студентів театрального факультету Харківського університету мистецтв ім. І. Котляревського.
У межах лабораторної програми гості форуму відвідали конкурс усної рецензії серед студентів театрознавчих факультетів і читання сучасної драматургії.
Слід зазначити, що ювілейний фестиваль вийшов різноманітним і цікавим, а зустрічі театральних колективів з глядачами не лише подарували море позитивних емоцій, а й змусили замислитися. Не випадково після закінчення театрального свята згадуються слова Леся Курбаса:
«Слово має бути складене так, щоб воно мало акцент доцільності».
А тим більше — слово, яке звучить зі сцени!
