Отже, Курт Вайль принаймні на території колишнього СРСР, живе мовби подвійним життям. З одного боку, всі чули його пісні (жаль, що в газеті не можна наспівати «Mark the knife», його б відразу всі пригадали), однак, переважна більшість, почувши знайому мелодію, ніколи не назве прізвище Вайля, а найпросунутіші пригадають хіба що Бертольта Брехта. Проте «модність» не зникає, і у цьому немає нічого дивного — Курт Вайль цінний не стільки сам по собі, скільки тим, що сталося після нього.
Отже, Курт Вайль — берлінський композитор 20-х років ХХ століття. Берлін 20-х — це, власне, початок того стилю «культурного життя», який утвердився на все століття. Берлін 20-х — це космополіс, центр світової культури, де народжуються концепції, стилі і напрямки, куди їде свінгуюча молодь із Лондона, Парижа, Москви і Нью-Йорка почерпнути, хоч і відшумілого, але все ще модного експресіонізму. Середовищем перебування всієї цієї різношерстої творчої публіки були всіляке кафе, кабаре і маленькі театрики. (Все це, до речі, геніально зображено у знаменитому фільмі Боба Фосса «Кабаре».) Потім «центр світу» неодноразово «переїжджав», мігруючи з Європи до Америки і назад до Європи, але після Берліна «концепція» цього центру була одна й та ж — епатаж, алкоголь, наркотики і сексуальні провокації.
До композитора Курта Вайля це має безпосереднє відношення. Музика 20-х (навіть європейська, що перебуває поза джазом) була свого роду революцією, змішуванням щонайменше двох до того паралельно існуючих світів — салонних пісень і кабацьких, матроських, пролетарських тощо «частівок», а Курт Вайль був одним iз найвидатніших діячів цього перевороту. Щоправда, набувши «приджазованості» у 30-ті, музика (яку можна назвати містким вітчизняним терміном «естрада») законсервувалася аж до кінця 50-х. Цей благополучний світ капітулював лише з появою рок-н-ролу.
Кожне умовне покоління умовного десятиліття мало свої, перепрошую на слові, «коди», інакше кажучи, наймодніше заняття для просунутої молоді. У 20-ті це був живопис, незалежне поки ще кіно і, як це не дивно, архітектура. У 30-ті — література, той же живопис. У 40-ті — війна, у 50-ті все потроху, але здебільшого література (вершини бітницької поезії і прози) і дуже специфічні версії джазу. У 60-х універсальним кодом стала музика і залишалася ним цілих три десятиліття (сьогодні ситуація починає змінюватися, музика знову перетворюється на фон, але нового «коду» поки що не видно). За дуже короткий час рок-н-рол, почавши з танцю, поглинув і переварив у собі все, що було у музиці і, природно, не міг не зайнятися пошуками власного коріння. Один iз таких корінців було виявлено у Берліні 20-х, і він виявився дуже адекватним експериментаторському духу року. У мене вдома є штук вісім версій пісні Вайля «Moon of Alabama», від «Дорз» до Девіда Боуї, її алкоголічно- нехлюйський дух і дивовижно важкий і різкий для 20-х ритм виявилися дуже доречними у наш час. Крім того, у Берліні Курта Вайля було модно співати англійською, саме там почалася перемога англосаксів у Другiй світовiй і їх подальший «культурний імперіалізм». І, нарешті, Курт Вайль жив у той час, коли штучний товар перетворювався на масовий, адже він майже не писав музику «взагалі», а писав музику «для», тобто працював на замовлення, як і музиканти нашого часу (цікаво, що речі, написані Вайлем як «композитором», тобто для «класичного» виконання, досить нудні, тоді, як його кабацькі пісні лунають по всьому світу і на всі голоси).
Для успіху в наш час у Курта Вайля було все: він зрозумілий нинішній богемі, оскільки сам брав участь у створенні збереженої досі схеми існування всіляких тусовок, його музика, зовсім позбавлена вульгарності пізнішого тиражування, запрограмувала всі «кабаре» світу, з перших же тактів реставруючи у пам’яті слухачів цілу епоху. Курт Вайль уже більше ніж людина (не випадково мало хто знає його біографію), а, швидше, одна із форм вияву певної універсальної формули «художник ХХ століття». А ви питаєте, чи є життя після смерті. Досить талантові з’явитися в потрібний час у потрібному місці…
ДОВIДКА «Дня»
Курт Вайль народився 2 березня 1900 року в німецькому місті Дессау в родині співака-єврея. Наприкінцi I Світової війни поїхав до Берліна, щоб здобути музичну освіту. Студентом заробляв собі на життя, граючи в пивних барах. 1928 року разом із Бертольдом Брехтом створив «Тригрошову оперу», в якій трансформував брехтовську форму епічного театру: танці й легка музика чергуються з вуличними пісеньками й хорами. 1930 року у «брехтовському» стилі пише оперу «Розквіт і занепад міста Мехегони», прем’єра якої у Лейпцігу завершилася скандалом із залученням поліції. Того ж року з’явилася опера «Людина без власної думки», 1932 — п’єса «Гарантія». Рятуючись від націонал-соціалістів, Вайль утік спочатку до Парижа, де у співдружності з Брехтом написав «балет зі співом» «Сім смертних гріхів». 1935 року композитор емігрував до Нью- Йорка, з його ім’ям пов’язують новий підйом бродвейського мюзиклу. Помер 3 квітня 1950 року в Нью-Йорку.
