У хроніці життя В.Головбородька є крутий злет (дебют 18-річного поета вітали А.Малишко, Д.Павличко, В.П’янов). Він був помічений провідними літературознавцями, зокрема, І.Дзюбою (стаття «У дивосвіті рідної хати», 1965). Про талановитого хлопця з луганської провінції дізналися у київської столиці, а потім сталося не менш стрімке падіння (його відрахували з Київського та Донецького університетів, призвали до радянської армії — фактично заслання до далекого Владивостока). Далі: майже двадцятилітнє забуття (сувора заборона ідеологів УРСР часів В.Щербицького, не лише друкувати, але й згадувати ім’я поета у вітчизняних ЗМІ).
Тільки після Незалежності творчість Василя Голобородька відкрилася широкій читацькій аудиторії. Поета відзначено Національною премією ім. Т.Шевченка (1994 р.). Через незалежні від Василя Івановича обставини, він залишається прив’язаним до українського далекосхідного Луганська, позбавлений літературного оточення, не має можливості користуватися солідними бібліотеками, театром, музеями тощо.
ПЕРШИЙ КРОК
Талант поета такий вражаючий, що і в період тотальних цензурних заборон, навіть з офіційних трибун звучали слова підтримки на адресу поета: Олесь Гончар на V з’їзді Спілки письменників України (листопад 1966 р.) поряд з іншими молодими літераторами назвав 20-річного В.Голобородька «надією української літератури» (пізніше класик згадував про молодого поета в своїх «Щоденниках». 8 лютого 1990 року, прочитавши в московській «Литературной газете» нарис С.Кисельова та П.Шевченка «Возвращение домой», присвячений В.Голобородьку, автор «Собору» записав: «Треба зробити все, щоб хоч тепер повністю повернути його в літературне життя. Всі ми — і насамперед колеги-поети, ровесники — в боргу перед ним. Хоч як і нам було важко, але мали таки більше докласти зусиль, щоб у ті роки підтримати його. Треба хоч тепер...».
І сталось так, що В.Голобородько мимоволі реалізував заклик своїх ідеологічних опонентів та владних переслідувачів вийти «З дивосвіту тісної хати — у світ широкий».
Пізніше поет признався: «У всі ті страшні роки я найбільше боявся табору та в’язниці. Існував між двох вогнів. З одного боку все робив, щоб не опуститися до підлості, не піддатися слабині, не зламатися, не продемонструвати свій страх. А з другого — не осиротити дітей. Я заздрив тим своїм друзям, у яких зокрема була якась певність. Наприклад, Василеві Стусу, одному з найзначніших поетів нашого покоління, котрий замість внутрішньої еміграції обрав табори й там загинув. Страх минув у 1984 році. Я зрозумів, що моє людське життя майже минуло, а життя поета взагалі-то й не починалося. І вирішив: пора підбивати підсумки... Мене раптом почали друкувати. А потім неочікувано прийняли до Спілки письменників... Знаю, моя доля не виняток...» («Возврашение домой». — «Литературная газета» від 7.02 1990).
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИДНОКІЛ
Першими молодого поета підтримали його польські та словацькі шанувальники. 1965 р. у Варшаві побачив світ «Український календар», де Василь Голобородько представив свою поезію зарубіжним читачам. Відтоді він постійно друкується в польській періодиці: як україномовній, так і польськомовній. Твори В.Голобородька й літературознавчі дослідження про нього відкриває своїм читачам і словацький часопис «Дукля».
У 1990 р. у Польщі побачила світ збірка поезій «Powroty nieobecnych» — «Повернення відсутніх». Перекладачі В.Назарук, Неуважний, Є.Єнджеєвич, В.Ворошильський відібрали до книжки поезії В.Голобородька, Л.Костенко, І.Калинця та В.Стуса. Видання вийшло в оригінальному поліграфічному оформленні й мало солідний розголос як в Польщі, так і в Україні.
Через п’ять років у Варшаві було видано польськомовну збірка Голобородька «Ikar na motyliсh skrzydlach» («Ікар на метеликових крилах»).
1967 р. у Парижі вийшла книжка «La nouvelle vague litteraire en Ukraine» («Нова літературна хвиля в Україні»). Передмову до видання написав відомий дослідник літератури та мистецтва, професор Паризького університету Е.Райс. Семисторінкова публікація — це більше філософське, ніж літературознавче дослідження творчості В.Голобородька. Услід за Дзюбою Райс наголошує, що українська література одержала по-справжньому значного поета; зупиняється, зокрема, на пантеїзмі світогляду В.Голобородька (Бог ототожнюється з природою, все вмираюче не зникає — лише розчиняється в природі). Дослідника захоплює поєднання в поезії В.Голобородька двох різних стилів: фольклору й сюрреалізму, що вивільнює, активізує творчу фантазію поета. «За моїм глибоким переконанням, — пише Е.Райс, — ми свідки народження поета, який стоїть за масштабом мислення поряд з великими сучасними письменниками».
1983-го передбачення Е.Райса знайшло своє реальне відображення у факті включення поезій В.Голобородька — єдиного з українських поетів — до антології світової поезії «Модерно светско песништво» (видавництво «Просвіта», Бєлград, Югославія, 1983), що відома у нас як антологія «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька». До двотомника увійшли твори 144-х видатних поетів минулого й сучасності, зокрема, С. Малларме, А.Рембо, Ш.Бодлера, В.Уїтмена, Ц.Норвіда та інших.
До виходу 1988 року першої на батьківщині збірки поезій Василя Голобородька прихильники його таланту за межами України як могли сприяли прагненню поета «привернути до себе любов простору» (Б.Пастернак). За чотири роки до виходу югославської антології світової поезії емігрантський російськомовний журнал «Континент» (№21, 1979) познайомив читачів з поезіями українського поета у перекладах відомої московської письменниці, активної учасниці правозахисного та дисидентського руху в СРСР Н.Горбаневської. Подією для В.Голобородька став вихід збірки «Летюче віконце» (Париж—Балтимор, 1970).
1991 р. поезії українського письменника було внесено до бази даних Європейської бібліографії зі славістики та східноєвропейських досліджень (EBSEES). База містить 85,5 тисяч назв творів авторів різних країн Європи. Бібліографію укладено співробітниками Державної бібліотеки Берліну у співпраці з Будинком науки Парижа.
Наступного — 1992 року, В.Голобородько побував у Німеччині на запрошення «Товариства нової літератури» (об’єднує понад 500 письменників). Результатом поїздки й спілкування українських та німецьких літераторів став вихід двомовного додатку до журналу «Література об 11», де були поезії В.Голобородька, Ю.Андруховича, І.Римарука та І.Калинця.
1995 р. твори українського поета було представлено у шведській антології «Det okanda Ukraine» («Невідома Україна», перекладач С.Ліндквіст). Це перше антологічне видання української поезії в скандинавській країні.
Минулого року в італійській Болоньї книжка В.Голобородька «Віршів повна рукавичка» (видавництво «Грані-Т» — «Грані творчості») визнана однією з кращих на ярмарку. Міжнародна Молодіжна Бібліотека — ММБ (Німеччина) внесла книжку українського автора в каталог «White Ravens-2011» — «Білі ворони-2011», який вважається один з ключових орієнтирів у світі дитячої та юнацької літератури. (Збірка поезій В.Голобородька — перша українська книжка, що увійшла до ММБ).
Закінчуючи цей нотатковий огляд творчого шляху нашого луганського самітника, гадається, бачимо, що тема «Поезія В.Голобородька в українському та зарубіжному світах» — невичерпна!
