У Театрі російської драми ім. Лесі Українки відбулася прем'єра вистави «Тепленьке місце» за п'єсою О. Островського — сценічна редакція та постановка Аркадія Каца (Москва).
Уже скільки років минуло з моменту написання п'єс Островського, а вони — начебто про нас сьогоднішніх. Як міг передбачити 1856 року драматург, коли писав своє «Тепленьке місце», що в Україні п'єса звучатиме як актуальний твір?
Вистава в Російській драмі вийшла дуже вишуканою, навіть витонченою. Актори зуміли рядки Островського не просто оживити, а наповнити натхненням. У «Тепленькому місці» задіяні: Валентин Шестопалов, Олександр Гетманський, Тетяна Назарова, Роман Семісал, Євген Авдєєнко, Наталя Доля та інші. Режисер Аркадій Кац підібрав гармонійний ансамбль, а це — половина успіху вистави. Холодність Назарової (Зозуліна) була дуже доречною; «органічно» не вписувався в компанію чиновників і підлабузників Василь Жадов (Авдєєнко) — його герой вийшов йоржистим і колючим, нетовариським і незручним для всіх... Гетманський зіграв Юсова таким упирем із пластикою, ходою та поглядом хижака. Навіть коли хвацько почав танцювати під веселу мелодію пісні «По улице мостовой» — все одно був страшним...
Атмосфера вистави дещо нагадувала мережива доби Островського — все витончено в'ється, зв'язується, складається у хитромудрий візерунок і мимоволі примушує публіку милуватися презентованою дією. Фрази п'єси — ємні, дійові, й як музичні вставки — пісні під гітару, гра на флейті, кабацькі танці (балетмейстер Алла Рубіна).
Сценографія Тетяни Швець була образною — гірлянди з конвертиків, у яких знаходяться горезвісні хабарі, а навколо — шахівниці: хто кому заподіє мат? Конвертики при найменшому подиху тріпотали та спокусливо підстрибували: ось вона — спокуса. Грішна людина у своїх помислах — і грошей хоче, й тепленьке дохiдне місце посісти... Але режисер все ж залишає глядачам надію. Кац поставив свою виставу про кохання. І вже на цьому тлі досліджував проблему вимірювання «тепленьких місць».
У кожного з героїв вистави своя правда. І доводять вони її вельми переконливо: не метушаться, не миготять, упевнено простуючи до своєї мети. Але проблема в тому, що в цьому поєдинку не може бути ні переможців, ні переможених — герої «Тепленького місця» приречені на існування пліч-о-пліч. Отже, все в історії обертається по колу: хтось хабарi бере, а хтось їх дає; хтось хоче працювати, а хтось не народжений для праці; для когось романтика полягає в коханні та правді, а для когось — у здобутті тепленького місця...
