Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Мадам Едме та інші льотчики

У театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра прем’єра — «Умовно звільнені»
31 січня, 2018 - 10:34
НАСТУПНИЙ ПОКАЗ ВИСТАВИ «УМОВНО ЗВІЛЬНЕНІ» ВІДБУДЕТЬСЯ 8 ЛЮТОГО / ФОТО ЄВГЕНА ЧЕКАЛІНА

Інсценізація та постановка — Катерини Степанкової за романом сучасного французького письменника Дідьє ван Ковелера. Здається, цей роман написано під явним впливом «льотчицької філософії» Антуана де Сент-Екзюпері, зокрема його «Маленького принца». Або, в усякому разі, цією філософією зачарована сама Катерина Степанкова. Справді, перед нами досить знайома ситуація: люди після своїх авіакатастроф опиняються у своєрідній пустелі й шукають звідти виходу для себе і для тих, кого люблять. Власне, кожен персонаж тут — льотчик, у прямому чи бодай у переносному сенсі, льотчик — як людина високого шляхетного ризику.

Резонне запитання: а хто ж тут «Маленький принц»? Відповідь однозначна: мадам Едме Жермен-Ламар у виконанні Ади Миколаївни Роговцевої. Здавалося б, актриса не шукає якихось особливих нових барв чи прийомів, перед нами все та сама Роговцева, яку ми давно знаємо й любимо, і цього цілком вистачає, щоб створити образ чарівної маленької енергійної істоти, що котиться по сцені, мов крапелька живого срібла, чимчикує туди-сюди комічним перевальцем, щоразу вигадує якусь парадоксально-наївну ідею й не дає спокою ні собі, ні іншим. Така собі хоробра синиця, що досі не відмовилася від спокуси запалити море.

Спектакль доволі довгий і нагадує невеликий телесеріал, у якому кожна серія (тобто сценічний епізод) виводить на перший план щоразу іншого персонажа, через те здається, що практично всі тут по черзі — головні герої, навіть ті, хто за всіма ознаками грають неголовні чи, так би мовити, «службові» ролі, як-от Олексій Петрожицький (Клошар) або, скажімо, Ірина Мак (Жаклін), яка з’являється на сцені лише в одній «серії», але це цілком завершений і по-акторськи бездоганний міні-спектакль.

Зрештою, подібна розкіш не видається випадковою чи надмірною, оскільки в цій виставі старанно підібрано дуже добру акторську компанію, де ніхто не вписується в безликий перелік «та інші». Проза є проза, вона часом не хоче бути «сценічною» і не раз ставить акторів у невигідне становище, в якому вони тримаються з витримкою та гідністю, вартою похвали. Це і Анастасія Киреєва (Елен Руїс), і Світлана Орліченко (мадемуазель Ірблен та кілька дрібніших ролей — Психіатр і Симона), і Анатолій Ященко (П’єро), і Володимир Цивінський (Больмут, Шарманщик, Льотчик). І нарешті, шляхетний Акмал Гурезов у ролі Тома Венсана, того пілота-невдахи, якому зустрівся в пустелі «Маленький принц»...

Іван БАБЕНКО
Газета: 
Рубрика: