Вшанування пам’яті митця відбулося в книгозбірні Оболонської ЦБС у 21-і роковини його смерті. Про життєвий і творчий шлях майстра розповів його син, літературний редактор-перекладач газети «День» Роман Маловський.
Народився Мар’ян Мартинович Маловський у селянській родині на Вінниччині, в стародавньому містечку Тиврів. Дитинство і юність минули серед чарівної поетичної природи українського Поділля, овіяного народними легендами, казками та піснями. Це, зрештою, й вплинуло на формування поглядів, уподобань і смаків майбутнього митця. Хист до малювання передався хлопцю від пра-прадіда-маляра. Прізвище того було Мальовськи, за сімейними переказами, походило від польського «мальованець», тобто малювати. Фах майбутній митець здобував спочатку в Одеському художньому училищі, а потім у Київському художньому інституті.
Мар’ян Мартинович працював у галузі портрета, станкової та книжкової графіки, акварельного живопису. Брав участь у багатьох художніх виставках в Україні та поза її межами. Твори Мар’яна Маловського зберігаються в музеях і приватних колекціях в Україні та за кордоном.
За своє творче життя Мар’ян Маловський здійснив численні подорожі Україною у складі етнографічних експедицій Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського Академії наук України. Під час цих подорожей митцем було виконано багато високомайстерних та цінних робіт. Серед них замальовки об’єктів архітектури міст і сіл, інтер’єрів хат, обрядових натюрмортів, предметів побуту... А головне — образи людей: портрети землеробів, лісорубів, народних умільців, кобзарів з усіх куточків країни: «Деснянська весняна повінь» (1963), «Збирачка гуцульського фольклору Фрозина Гулей» (1963), «Десь на Поділлі» (1972), «Володимир Перепелюк — кобзар з Вінниччини» (1978), «Різьбар з с. Яворова Юрко Корпанюк» (1964), «Подвір’я вдовиці» (1960, із серії «Хати, що вмирають») тощо.
У галереї портретів ми бачимо дружину митця — Роксолану Кардиналовську, з якою художник прожив усе життя (досі вона зберегла свою природну вроду й талант скульптора). Художнику пощастило співпрацювати чи бути особисто знайомим із митцями минулого. Він створив портрети М. Рильського, П. Тичини, Г. Тютюнника, О. Довженка, багатьох інших. До речі, портрет Довженка передає образ українського кінорежисера світового рівня того часу, коли він знімав свою знамениту картину «Земля».
Мар’ян Маловський виявив себе як цікавий ілюстратор і графік української класики — Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Довженка та інших.
Особливе місце у творчості майстра посідають твори з воєнної тематики. Він сам був учасником війни (пройшов через її пекло аж до Берліна). У серії станкових творів художник виразив свій біль і протест проти нещасть, розрухи й горя, що несе людям жорстока війна: «А завтра знову бій» (Автопортрет, 1990), «Запалала Україна» (1991), «На згарищі рідної оселі» (1980)...
Цікаву сторінку творчої біографії художника становлять його книжкові знаки-екслібриси, тобто малюнки, які власник будь-якої книжки наклеює на титульну сторінку твору, тим самим передаючи свій внутрішній світ, своє сприйняття книжки.
Однією з найяскравіших граней творчості Мар’яна Маловського є його акварельні пейзажі. Його акварелі вражають ясністю і прозорістю барв. У них відобразилася глибока любов художника до рідного краю, його землі та неба, річок і лісів, ланів і круч. Він тонко відчуває стан природи й майстерно передає його у своїх настроєвих поетичних композиціях («Сонячний день» (1979, Пуща-Водиця), «Карпатські стежки» (1978, село Трибушани), «Звечоріло» (1975), «Лелеки Придесення» (1986) тощо. Його картини основані на сюжетах, що його самого привабили людяністю й красою звучання.
Мар’ян Маловський пішов із життя наприкінці 1993 року, встигнувши побачити перші кроки незалежної України. Його ж мистецький доробок, який віддзеркалює духовний світ автора, — багатогранний і змістовний, прекрасний і сумний, лагідний і мужній, — довго житиме серед людей і для людей.
Своє захоплення і творчістю Мар’яна Маловського, і заходом вшанування його пам’яті висловив представник Польщі — мешканець Познані, пан Матейчук. На згадку про зустріч йому подарували книжку із серії «Бібліотека газети «День» — «Війни і мир» польською мовою — про відносини України та Польщі з найдавніших часів до сьогодення.
